Єлютін В'ячеслав Петрович

Єлютін В'ячеслав Петрович
Народився	11 березня 1907(1907-03-11) або 3 листопада 1907(1907-11-03)[1]  Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія[2]
Помер	5 лютого 1993(1993-02-05)[1] (85 років)  Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Знання мов	російська
Заклад	Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»
Членство	Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

В'ячеслав Петрович Єлютін (нар. 11 березня 1907(19070311), місто Саратов, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 5 лютого 1993, місто Москва) — радянський державний діяч, вчений, міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, директор Московського інституту сталі. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Доктор технічних наук, професор (1947). Член-кореспондент Академії наук СРСР (з 1962).

Народився в родині службовця.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1930 році закінчив Московський інститут сталі імені Сталіна.

У 1930—1933 роках — аспірант, у 1933—1935 роках — в.о. доцента Московського інституту сталі імені Сталіна. Одночасно з 1931 року працював на Челябінському феросплавному заводі, на чолі групи інженерів розробляв технологію виплавки ферохрому.

У 1935—1937 роках — декан факультету, в 1937—1941 роках — заступник директора з наукової і навчальної роботи Промислової академії імені Сталіна в Москві.

У липні — грудні 1941 року — курсант Ленінградського артилерійсько-технічного училища РСЧА. У 1941—1943 роках — артилерійський технік, помічник військового представника мінометного управління Головного артилерійського управління РСЧА із військового приймання.

У 1943—1945 роках — доцент Московського інституту сталі імені Сталіна.

У 1945—1951 роках — директор Московського інституту сталі імені Сталіна.

У 1951—1953 роках — заступник міністра вищої освіти СРСР. У 1952—1985 роках — член Комітету з присудження Ленінських і Державних премій.

9 березня 1954 — 22 червня 1959 року — міністр вищої освіти СРСР.

22 червня 1959 — 16 липня 1985 року — міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.

Автор наукових праць з феросплавів, тугоплавких і високотемпературних матеріалів.

З липня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 5 лютого 1993 року. Похований в Москві на Донському цвинтарі.

• Виробництво феросплавів / В. П. Єлютін, Ю. А. Павлов, Б. Є. Левін, Е. М. Алексєєв. 2-е вид. М.: Державне науково-техн. вид-во літератури по чорній і кольоровій металургії, 1957.
• Єютін В. П. Вища школа країни соціалізму. М., 1959.
• Єлютін В. П. Розвиток вищої школи в СРСР. М., 1971.
• Єлютін В. П., Павлов Ю. А. Високотемпературні матеріали. У 2-х т. М .: Металургія, 1972.
• Взаємодія оксидів металів з вуглецем / В. П. Єлютін, Ю. А. Павлов, В. П. Поляков, С. Б. Шеболдаєв. - М .: Металургія, 1976.
• Єлютін В. П. Вища школа суспільства розвиненого соціалізму. М.: Вища школа, 1980.

• чотири ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• медалі
• Сталінська премія ІІ ст. (1952) — за підручник «Виробництво феросплавів» (1951).

• Елютин Вячеслав Петрович [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)