Англійська літературна вимова (прийнята вимова, англ.Received Pronunciation, RP)[1] — стандартизована форма вимови британської англійської мови, утворена на основі діалектів поширених серед освічених мешканців південно-східної Англії,[2] поширена як стандарт вимови англійської мови по всьому світу.[3]
Англійське слово received у термініReceived Pronunciation передає своє первісне значення accepted (прийнята) або approved (затверджена).[4]
В українській мові наразі усталеного перекладу терміна Received Pronunciation не існує, найчастіше він перекладається, як: англійська літературна вимова, прийнята вимова,[1]нормативна вимова[5], надбана вимова[6], прийнятий стандарт[7][8], загальноприйнята фонетична норма[9], правильна вимова[10]. Також цей термін має неформальні назви: вишукана англійська (posh English), королівська англійська, оксфордська англійська та BBC англійська.[11]
Англійська літературна вимова (Received Pronunciation) береться за стандарт при викладанні англійської мови у багатьох країнах світу, зокрема в Україні.[1] Використання цієї вимови є ознакою освіченості, разом з тим у побуті нею користується менше ніж 3 % населення Великої Британії.[2]
Започаткування терміна Received Pronunciation (прийнята вимова) частіше за все приписується фонетистуДеніелу Джонсу[en]. У першому виданні словника вимови англійської мови (English Pronouncing Dictionary) у 1917 році Деніел Джонс ввів термін «Вимова в загальноосвітніх школах» (Public School Pronunciation). Треба зазначити, що в той час під назвою Public School[en] у Великій Британії розуміли лише закриті приватні привілейовані середні навчальні заклади.[14] А уже у другому виданні у 1926 році він писав:[15]
Надалі я називаю це — прийнятою вимовою, за відсутністю кращого терміну
Оригінальний текст (англ.)
[In what follows I call it Received Pronunciation (abbreviation RP), for want of a better term.] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)
Деякі лінгвісти вважають термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)», щодо літературною англійської вимови невдалим.[19][20][21] Так «Словник англійської вимови» (English Pronouncing Dictionary) видавництва Cambridge University Press, орієнтований на тих, хто вивчає англійську мову як іноземну мову, стверджує, що термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)» є архаїчним і використовує натомість неформальний термін BBC Pronunciation (BBC вимова) для визначення правильної англійської вимови. Хоча зазначає, що медійна корпорація BBC більше не пропагує мову вищих соціальних класів для своїх слухачів.[22] Деякі інші автори також використовують термін BBC вимова.[23][24]
Фонетист Джек Льюїс Віндзор часто критикує термін «Received Pronunciation (прийнята вимова)», у своєму блозі він називає його образливим[25], до смішного архаїчним, церковно-приходським і «запитання-благаючим»,[26] та зазначив, що американські вчені вважають цей термін достатньо курйозним.[27] У 1970 році у «Малому словнику вимови американської і британської англійської мови» (Concise Pronouncing Dictionary of American and British English) він ввів термін загальноприйнятна британська (General British), на зразок загальноприйнятна американська (General American[en]).[28]
Лінгвісти Беверлі Коллінз та Інгер Міс використовують термін поза-регіональна вимова (Non-Regional Pronunciation) для літературної англійської вимови, але лишають термін Received Pronunciation (прийнята вимова) для усної мови вищих соціальних класів Англії у ХХ столітті.[29]
МФА фонема [ɹ] подається символом «r» у транскрипціях словників англійської мови
Фонема[x], не присутня у прийнятій вимові (RP), але сучасний Оксфордський словник подає її у словах кельтського походження (як додаткова, допустима вимова. Наприклад: loch /lɒx/[31]) та у деяких власних назвах іноземного походження (Наприклад: Bloch /blɒx/[32]).
Фонема [ɜː] у деяких англо-українських словниках відображається, як [ə:][34]
Фонема [ɒ] у деяких англо-українських словниках відображається, як [ɔ][35]
Порівняння з іншими стандартами і діалектами англійської мови
Вимова букви «u» в слові sun в різних регіонах Англії
Характерною особливістю літературної британської англійської вимови є відтворення звуку [ɹ(r)] тільки перед голосними, на відміну від багатьох інших діалектів з американською англійською включно, де [ɹ(r)] вимовляється безумовно. Таким чином слова: farther ['fɑːðə] далі i father ['fɑːðə] батько вимовляються однаково.
Буквосполучення /wh/ вимовляється одним звуком, як правило [w] що є відмінним від багатьох діалектів включаючи шотландську[en] та ірландську англійські[en] мови, де це буквосполучення вимовляється, як /hw/ що відповідає МФА фонемі [ʍ][en]. Таким чином слова: wale [weɪl] смуга i whale [weɪl] кит вимовляються однаково.
↑Jones, Daniel (1926), English Pronouncing Dictionary (2nd ed.)
↑DuPonceau, Peter S. (1818), «English phonology; or, An essay towards an analysis and description of the component sounds of the English language.», Transactions of the American Philosophical Society 1, pp. 259—264
↑Ellis, Alexander J. (1869), On early English pronunciation, New York, (1968): Greenwood Press
↑Wyld, Henry C. K. (1927), A short history of English (3rd ed.), London: Murray
↑Cruttenden, Alan, ed. (2008), Gimson's Pronunciation of English (7th ed.), London: Hodder, ISBN 0340958774
↑Jenkins, Jennifer (2000), The Phonology of English as an International Language, Oxford
↑Wells, John C. (1982), Accents of English I: An Introduction, Cambridge, New York: Cambridge University Press, ISBN 0-521-29719-2
↑Jones, Daniel (2011), Roach, Peter; Setter, Jane; Esling, John, eds., Cambridge English Pronouncing Dictionary (18 ed.), Cambridge University Press
↑Ladefoged, Peter (2004), Vowels and Consonants, Thomson
↑Trudgill, Peter (1999), The Dialects of England, Blackwell
