Футболом розпочав займатися з 12 років[3]. У 18 річному віці дебютував у складі юнацької збірної Азербайджану, пізніше був запрошений грати за збірну Краснодарського краю.
У 1957 році Хамза був запрошений до краснодарської«Кубані»[4], де провів вісім з половиною років. Разом з командою Хамза стає переможцем зонального турніру в класі «Б» СРСР[5], а також чемпіоном РРФСР[2], за що він був удостоєний звання Майстер спорту СРСР. Золотою медаллю Багапова нагородив Олександр Петрович Старостін, один із засновників московського«Спартака»[3]. Всього у складі «Кубані» Хамза провів близько 220 матчів, в яких забив не менше 13 м'ячів[6].
У серпні 1966 року Хамза поповнив ряди клубу першої ліги СРСР нальчикского«Спартака», де він провів три з половиною роки. У 1970 році виступав за команду «Старт» з Єйська, а пізніше за український «Дніпро» з міста Черкаси.
З 1972 по 1981 рік Хамза грав в аматорських командах, зокрема в колективі заводу імені Сєдіна[3]. За підсумками опитування на офіційному сайті кубанського колективу Хамза Багапов був визнаний найкращим гравцем «Кубані» 1940-1960 років[7]. Він входить до ради старійшин краснодарської команди[8].
Кар'єра тренера
У 1974 році Багапов починає свою тренерську діяльність в дитячо-юнацькій спортивній школі, де працював до 1986 року. Через рік, після вильоту краснодарської«Кубані» до другої ліги радянського чемпіонату, Хамза очолив рідну команду[9]. У 1987 році Багапов стає разом з клубом чемпіоном РРФСР[9] і виводить команду в першу лігу, але вже через рік покинув команду в зв'язку з незадовільними результатами колективу. Після чого став помічником Володимира Олександровича Бражнікова в білорєчєнському «Хіміку», але вже в травні він очолив команду[10].
Починаючи з 1995 року, Хамза працював з краснодарської «Кубанню» як тренер-селекціонер аж до 1996 року[3]. У 1997 році Багапов повернувся в ДЮСШ, де працює тренером й досі[3]. Також Хамза тренує любительську команду «Інфотекс»[3].
З 12 до 18 років, окрім футболу, Хамза займався музикою по класу домри й виступав у струнному оркестрі міста Баку[3]. Син Олександр — радянський і російськийфутболіст, півзахисник. Російський арбітр і тренер.
Примітки: знаком * позначені колонки, дані в яких, можливо, неповні в зв'язку з відсутністю протоколів першості 1961 і 1970 року народження, а також протоколів кубка 1961, 1968 і 1969 років.
Джерела:
Статистика виступів взята з книги: Морозов И. А. История Кабардино-Балкарского футбола. Часть 2 (1959—1991). — Астрахань, 2006. — 278 с.