Бе́лгіка (лат.Gallia Belgica) — провінція Римської імперії, утворена у 16 р. до н. е. в області розселення кельтського племені белгів після адміністративної реформи проведеної Августом. Після цього поділу Галлії і утворилася Белгіка, яка межувала з Лугдунською Галлією, Нижньою та Верхньою Германіями. При імператорі Діоклетіані (284—305) розділена на дві провінції: I Белгіка і II Белгіка. У V столітті завойована франками.
Після завоювання Белгіки франками вона і була заселена цими германськими племенами, а почасти також фризами і саксами, які значною мірою германізували колишнє белго-римське населення Північної Белгіки (згодом стало складовою частиною фламандської народності); германізація белго-римського населення Південної Белгіки була незначною (тут склалася згодом валлонська народність).
.svg)
