Народився в єврейській родині під ім'ям Макс Герман. Мати Іда (до шлюбу Горенштейн), батько Абрам Дардік, родом з України. Навчався в Нью-Йоркському університеті разом з Персі Грейнджер. Також навчався в Джульярдській школі, де у віці 20 років зібрав свій перший камерний оркестр.
У 1934 році отримав посаду диригента Сі-бі-ес. У 1943 році став головним диригентом симфонічного оркестру «Коламбія». Під управлінням Геррманна прозвучали твори багатьох композиторів. Геррманн став першовідкривачем музики маловідомого на той момент Чарльза Айвза. Також під керуванням Геррманна відбулася прем'єра 22-ї симфонії М. Я. Мясковського.
У 1930-ті і 1940-ві роки співпрацював з Орсоном Веллсом (відомий радіоспектакль за повістю «Війна світів» та «Громадянин Кейн»). Створив музичний супровід для всіх фільмів Альфреда Гічкока, знятих з 1955 по 1964 рік. Під час роботи над фільмом «Розірвана завіса» стався конфлікт композитора і режисера. Гічкок під впливом продюсерів компанії «Universal» замовив Геррману пісню до фільму в дусі модної тоді бондіани. Бернард Геррман написав похмуру музику, що незадовільнила режисера та продюсерів[4].
З 1967 року працював переважно в Лондоні. Тоді ж, в листопаді, 56-річний композитор одружився з 27-річною журналісткою Нормою Шеперд, з якою він прожив до кінця свого життя. У 1971 році сім'я переїхала в Лондон на постійне місце проживання.
23 грудня1975 року Геррманн записав саундтрек до фільму Мартіна Скорсезе«Таксист». Після закінчення запису він зустрівся з Ларрі Коеном для обговорення нової спільної роботи — картини «Бог велів мені», однак цього не судилося відбутися. Геррманн помер уві сні від серцевого нападу у своїй кімнаті в готелі Лос-Анджелеса. Скорсезе і Коен присвятили свої фільми Геррману.
Стиль
Для музики Геррманна характерно багаторазове використання остинато. Оркестровку твори композитор порівнював з індивідуальним кодом. Відстоював самостійну художню цінність музики для кіно, вважаючи, що якщо вона хороша, то має можливість жити власним життям, окремо від фільму.
↑Monaco, Paul. History of the American Cinema: The Sixties. University of California Press, 2003. Page 122.
↑Bradbury, Ray. Bernard Herrmann and Fahrenheit 451. Liner Notes for CD, 2007.
↑Press Release [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.], «AFI's 100 Years of Film Scores; 'Star Wars' tops AFI's list of 25 greatest film scores of all time». American Film Institute, September 23, 2005. Retrieved 12 January 2013.
Література
Cooper, David (2001). Bernard Herrmann's Vertigo: A Film Score Handbook. US: Greenwood Press. ISBN0-313-31490-X.
Cooper, David (2005). Bernard Herrmann's The Ghost and Mrs Muir: A Film Score Guide. US: Scarecrow Press. ISBN0-8108-5679-4.
Johnson, Edward (1977). Bernard Herrmann – Hollywood's Music-Dramatist – Foreword by Miklos Rozsa. Rickmansworth, UK: Triad Press – Bibliographical Series No. 6.
Radigales, Jaume: 'Wagner's Heritage in Cinema: The Bernard Herrmann Case' In: Stoppe, Sebastian (2014). Film in Concert. Film Scores and their Relation to Classical Concert Music. Glücksstadt, Germany: VWH Verlag. с. 45—62. ISBN978-3-86488060-5.Film in Concert. Film Scores and their Relation to Classical Concert Music. Glücksstadt, Germany: VWH Verlag. pp. 45–62. ISBN <bdi>978-3-86488060-5</bdi>.