У лютому 2013 Виконавчий комітет СНД, де за правилами мала зберігатися Біловезька угода, повідомив, що має лише її копію. Восени того ж року глава Державної архівної служби Ольга Гінзбург заявила, що жодна з держав-підписанток не володіє оригіналом угоди.
Текст Біловезьких угод містить вступ і 14 статей. Оригінальний текст англійською доступний в офіційному перекладі на сайтіРади Європи, а українською на сайті Верховної Ради України.[11]
У преамбулі сторони костантували:
Союз РСР як суб'єкт міжнародного права та геополітична реальність припиняє своє існування.
Ці операції рідко переростали у збройні конфлікти, тому що центральний уряд Росії мав переважну військову силу, про що свідчить Чеченська Республіка Ічкерія, яка в 1994 році впала у відкриту війну, відому як Перша російсько-чеченська війна. Приклад Чечні послужив для того, щоб стримати рухи за незалежність, наприклад, у:
У подальшому при оцінці окремих положень законодавства різних суб'єктів Російської Федерації на відповідність Конституції Російської ФедераціїКонституційний суд Російської Федерації неодноразово заявляв про конституційно-правову неможливість і незаконність "дворівневого суверенітету" Російської Федерації її суб'єкти. Так, зокрема, слід ознайомитися з постановою від 7 червня 2000 р. № 10-П «Про справу про перевірку конституційності окремих положень Конституції Республіки Алтай і Федерального закону "Про загальні засади організації законодавчої (представницької) влади і виконавчі органи державної влади суб'єктів Російської Федерації"». На цьому справу було закрито.
Подальші конфлікти
Кілька ірредентистів побачили в Біловезькій угоді обіцянку права на самовизначення. Скрізь, де можна було призначити ці «горбачовські голосування», вони були. Це спричинило низку подальших збройних громадянських конфліктів, зокрема:
На думку деяких російських політиків, однією з причин політичної кризи 1993 р. стала неодноразова відмова З'їзду народних депутатів Росії ратифікувати Біловезьку угоду[12] і виключити з тексту Конституції та законів СРСР згадку про Біловезьку угоду. Конституції РРФСР.[13][14]
Втрата оригіналу угоди
Першому голові Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславу Шушкевичу в МЗС повідомили, що оригінали угод станом на 7 лютого 2013 року зникли. Він намагався отримати оригінал, щоб допомогти в написанні мемуарів.[15]
Оцінки
Президент СШАДжордж Буш-старший у своїй заяві від 25 грудня 1991 року, після того, як президент СРСРГорбачов повідомив йому телефоном про свою відставку, наголосив: «Сполучені Штати вітають та підтримують історичний вибір на користь свободи, зроблений новими державами Співдружності. <…> Попри потенційну можливість для нестабільності та хаосу, ці події явно відповідають нашим національним інтересам» (газета «Известия» за 26 грудня 1991 р.).[16]
В інтерв'ю Радіо Свобода з нагоди 20-ї річниці підписання Біловезької угоди Леонід Кравчук визнав, що у Біловезькій пущі він, Борис Єльцин та Станіслав Шушкевич мирно здійснили державний переворот. Кравчук висловив упевненість, що Радянський Союз зберегти було неможливо і об'єктивні процеси все одно призвели б до його краху, однак у разі некерованого розпаду могли загинути мільйони людей, оскільки центральна влада мала намір здійснити повернення до «централізованої влади з усіма обставинами, що звідси випливають» — «зрозуміло , що це суперечило вже нашій філософії, баченню процесів, що відбувалися в СРСР… Тоді перед нами постало питання: чи погодиться український народ на такий сценарій, чи це не призведе до політичного вибуху в країні, під уламками якого можуть загинути мільйони».[17]
Американський геополітик Збігнєв Бжезінський вважав, що «саме дії України… завадили СНД стати просто новим найменуванням більш федерального СРСР».[18]
Цікаві факти
Леонід Кравчук (ліворуч), Станіслав Шушкевич (центр) та Борис Єльцин (2 праворуч) після підписання угоди про створення СНД у Біловезькій пущі
11 грудня 1991 р. Комітет конституційного нагляду СРСР, після підписання Біловезьких угод, виступив із заявою, в якій йшлося, що одні республіки не вправі вирішувати питання, що стосуються прав та інтересів інших республік. Органи СРСР можуть припинити своє існування тільки «після рішення в конституційному порядку питання про долю СРСР».[19].
17 грудня 1991 р. Рада Союзу Верховної Ради СРСР прийняла заяву у зв'язку з підписанням угоди та ратифікацією її Верховними Радами Росії, Білорусі та України, в якій оголосила прийняті рішення про ліквідацію загальнодержавних органів влади та управління незаконними і які не відповідають ситуації, що склалася, життєвим інтересам народів і зажадав скликання надзвичайного З'їзду народних депутатів СРСР.[20].
15 березня 1996 р. Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації прийняла Постанову № 157-II ГД «„О юридической силе для Российской Федерации — России результатов референдума СССР 17 марта 1991 года по вопросу о сохранении Союза ССР“»; пункт третій свідчив: «Підтвердити, що Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року, підписана Президентом РРФСР Б. М. Єльциним і державним секретарем РРФСР Г. Є. Бурбуліс і не затверджена З'їздом народних депутатів РРФСР — вищим органом державної влади РРФСР — не мала і не має юридичної сили в частині, що відноситься до припинення існування Союзу РСР».[21]. Реальних політичних наслідків дане рішення не мало.
У 1996 р. Президент Росії Борис Єльцин заявив, що шкодує про підписання ним Біловезької угоди.[22]
Суперечки з приводу оцінки значення Біловезької угоди і подій, що відбулися потому, тривають донині. Біловезька угода стала одним з епізодів звинувачення проти Бориса Єльцина, при спробі усунути його від посади глави держави у травні 1999 р. Спеціальна комісія Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації встановила, що Єльцин, підписавши Біловезьку угоду, пішов на грубе порушення статей 74-76 Конституції СРСР 1977 р., Закону СРСР від 03 квітня 1990 р. «О порядке решения вопросов, связанных с выходом союзной республики из СССР», статей 4, 5, 68, 70, 71, 76 Конституції РРФСР 1978 р., статей 4, 6 Закону РРФСР від 24 квітня 1991 року «О Президенте РСФСР», і скоїв зазначені дії всупереч волі народів РРФСР про необхідність збереження СРСР, висловленої під час всенародного голосування (референдуму), що відбувся 17 березня 1991 р. Також комісія прийшла до висновку, що, будучи Президентом РРФСР, Єльцин вчинив дії, що містять ознаки тяжкого злочину, передбаченого статтею 64 КК РРФСР, і полягають у зраді Батьківщині шляхом підготовки та організації змови з метою неконституційного захоплення союзної влади, скасування діявших тоді союзних інститутів влади, протиправної зміни конституційного статусу РРФСР.[23]. Однак ця спроба відмови Б. М. Єльцина від посади президента РФ не набрала достатньої кількості голосів у парламенті.
↑Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. Пер. с англ. О. Уральская. — Серия: Мировой порядок. — Москва: АСТ, 2021. — С. 116. — 256 с. — ISBN 978-5-17-135174-8
С. В. Гринько. Біловезька угода про створення Співдружності Незалежних Держав 1991 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
;_Flag_of_Tajikistan_(1991%E2%80%931992)_(reverse).svg){kind=small}
.svg){kind=small}
