ВЕС BARD 1 — німецька офшорна вітроелектростанція, введена в експлуатацію у 2013 році. Місце для розміщення ВЕС обрали в Північному морі за 100 км на північний захід від острова Боркум (один із Фризських островів).
Будівельні роботи на BARD 1 розпочались у 2010 році. Для станції, розташованої в районі зі значними глибинами моря — від 40 до 44 метрів, розробили новий тип фундаментів. Вони складались із трьох паль діаметром 3,9 метра та довжиною від 85 до 105 метрів, заглиблених під морське дно на 30-45 метрів, і з'єднуючого їх над поверхнею перехідного елементу. Кожна паля важила до 450 тон, з'єднувальні елементи — по 495 тон.
Фундаменти споруджувало спеціалізоване судно для будівництва вітрових електростанцій Wind Lift I, замовлене власниками проекту BARD. Планувалось, що воно ж змонтує і власне вітрові турбіни, проте під час робіт виникли певні технічні проблеми. В результаті хоча першу турбіну підключили до мережі вже в кінці 2010-го, повне введення станції в експлуатацію затягнулось аж до 2013 року. Щоб частково компенсувати затримки, власники залучали до встановлення турбін судна інших компаній — JB-115, JB-117, Thor та Brave Tern, котрі і змонтували більшу частину вітроагрегатів.[1][2][3][4]
Ще однією технічною новацією стала трансформаторна підстанція. Зазвичай такі структури встановлювались у два етапи (окремо опорна основа та надбудова з обладнанням) за допомогою плавучих кранів великої вантажопідйомності. На BARD 1 спроектували єдину плавучу конструкцію. Навколо власне трансформаторної платформи («топсайд» вагою 3340 тон) змонтували решітчату конструкцію з чотирма опорами («джекет» вагою 4400 тон), з'єднавши обидві частини самопідіймальними механізмами. Надалі платформу з опорною конструкцією у піднятому стані відбуксирували в район ВЕС, а по прибутті на місце провели двоетапний самопідйом: спочатку оточуючі опори опустили на підготовані палі, а потім трансформаторний блок підняли над рівнем моря. Допоміжні функції у цій операції виконувало згадане раніше судно JB-115.[5][6][4]
Схема подальшого транспортування продукції також вирізнялась новацією. Два експортні кабелі довжиною лише по 1,1 км[7] зв'язали трансформаторну підстанцію з спеціалізованою платформою BorWin alpha, яка перетворює змінний струм у прямий для подальшої подачі на берег за допомогою технології HVDC (лінії постійного струму високої напруги). Спорудження цих коротких ліній виконав корабель Seabed Worker.[8]
Окрім власного судна для встановлення вітрових турбін компанія BARD використала і власний тип вітроагрегатів — BARD 5.0. Вісімдесят таких турбін з одиничною потужністю 5 МВт та діаметром ротора 122 метри розмістили на баштах висотою 90 метрів на площі 60 км2.
Проект спільно реалізовували SudWestStrom Windpark (70 %, заснована 30 містами із Баден-Вюртембергу та Баварії) і KNK Ocean Breeze (30 %).[9]
Примітки
