|
Гамбурзький вокзал – Музей сучасності (Берлін)
52°31′42″ пн. ш. 13°22′20″ сх. д. / 52.528333333333° пн. ш. 13.372222222222° сх. д. Гамбурзький вокзал (нім. Hamburger Bahnhof) — будівля залізничного вокзалу в берлінському районі Моабіт, в даний час філія Нової національної галереї — Музей сучасності (нім. Museum der Gegenwart). У 2007 році музей відвідало 250 000 чоловік, і тим самим Гамбурзький вокзал — один з найбільш популярних музеїв сучасного мистецтва. Будівля в стилі класицизму для головного вокзалу Берлінсько-Гамбурзької залізниці було побудовано в 1846 — 1847 роках за проектом її директора Фрідріха Нойхауза і архітектора Фердинанда Вільгельма Хольца. Це єдиний збережений в Берліні глухокутний вокзал і одна з найстаріших вокзальних будівель Німеччини, але як вокзал він більше не використовується. Гамбурзький вокзал розташований на північний схід від Центрального вокзалу Берліна (колишнього Лертського вокзалу) на вулиці Інваліденштрассе (нім. Invalidenstraße) в берлінському районі Моабіт в безпосередній близькості від будівлі клініки «Шаріте» і належить ріелторській компанії Vivico. Навколо вокзалу поступово з'являються інші численні установи культури. Будівництво Високі подвійні арочні ворота вокзалу служили для проїзду локомотивів, які розгорталися на поворотному колі, розташованому перед будівлею. У 1851 році почалася експлуатація сполучної гілки між Гамбурзьким і Штеттинським вокзалами, а також іншими вокзалами - Потсдамським, Анхальтським і Франкфуртським (називався згодом Сілезьким вокзалом). У 1870 році для розвороту локомотивів на вокзалі було встановлено трансбордер, і ворота стали не потрібні. У тому ж році була демонтована сполучна гілка, що проходила по вулиці і заважала дорожньому руху. У 1911 - 1916 роках до будівлі були збудовані два звернених до вулиці флігеля, що додали будівлі сучасний вигляд з відкритим двором перед фасадом. Наступна реконструкція будівлі вокзалу, що перетворила вокзал в Музей сучасності, була проведена в 1990 - 1996 роках за проектом німецького архітектора Йозефа Пауля Клайхюса. Клайхюс є автором нової будівлі довжиною 80 м праворуч від основного залу. Крім виставкових залів в будівлі колишнього вокзалу тут знаходяться книжковий магазин і ресторан, яким керує відома в Німеччині ведуча кулінарних програм Сара Вінер. Музей сучасностіВ середині 1980-х років берлінський будівельний магнат Еріх Маркс запропонував місту свою приватну художню колекцію. У 1987 році сенат Західного Берліна ухвалив рішення про створення в будівлі колишнього вокзалу музею сучасного мистецтва. Фундація прусської культурної спадщини запропонувала фінансову підтримку. У конкурсі на проект з перебудови вокзалу, оголошеному сенатом в 1989 році, переміг архітектор Йозеф Пауль Клайхюс. У листопаді 1996 року Музей сучасності урочисто відкрився виставкою робіт художника і фотографа Зігмара Польке. У будівлі Гамбурзького вокзалу також розміщується медійний архів Йозефа Бойса. В експозиції музею представлені роботи Йозефа Бойса, Ансельма Кіфера, Роя Ліхтенштейна, Річарда Лонга, Енді Воргола і Сая Твомблі з фондів Національної галереї і колекції Еріха Маркса. З 2004 року на правах тимчасового користування в експозиції музею демонструється художня колекція Фрідріха Крістіана Фліка, онука німецького промисловця Фрідріха Фліка, який зробив свої статки на військових поставках при нацистському режимі і засудженого Міжнародним військовим трибуналом на Нюрнберзькому процесі. Сумнівне походження коштів, на які була створена колекція, викликало неоднозначне ставлення до цієї виставки. Договір на тимчасове користування художніми цінностями з колекції Фліка був укладений до 2010 року. Однак уже на початку 2008 року Фрідріх Крістіан Флік передав в дар Музею сучасності 166 творів мистецтва зі своєї колекції. Фонд прусської культурної спадщини оцінив цей унікальний подарунок як найзначніше придбання за весь післявоєнний час. У музеї також працюють змінні виставки сучасних художників. Див. такожПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
