Ге́рб Воли́ні — срібнийхрест на червономущиті. Геральдичний символ Волині. Відомий ще з монет початку XIV ст. Великого князя руського Дмитра-Любарта Ґедиміновича та з пізніших печаток початку XV ст. литовських князів Вітовта та Сигізмунда[джерело?], а також європейських гербовників пізнього середньовіччя і раннього модерну. Форма геральдичної фігури, так званого Волинського хреста, змінювалася впродовж століть: від первісного грецького хреста до латинського хреста (XV—XVI ст.), лицарського, візантійського, козацького, тощо. Використовувався з видозмінами на територіальних гербах Волинського князівства (по 1452) Волинського воєводства (1566—1795), намісництва (1793—1796), губернії (1796–1925), а також українських Волинської (з 1997) і Рівненської областей (з 2001) та на гербах різних міст, що належали до історичних волинських земель. Альтернативний герб Волині, відомий з символіки австрійської Галіції та Лодомерії (1773—1918), — синій щит із двома шахованими червоним і сріблом балками.
Класичний за своєю простотою герб Волині, має глибоку і гарну символіку. В добу пізнього середньовіччя Волинь була осердям політичного життя українських земель. В XIV ст. до Волині тяжіли Галичина і Підляшшя, у XV — Поділля, Полісся та Київщина. На теренах Волині розміщувалися столичні міста Королівства Руського — Володимир та Великого князівства Руського — Луцьк. Ймовірно ще за часів правління короля Юрія І Львовича (1301—1308) в ролі руського герба почали використовувати зображення Св. Юрія, що знайшло в подальшому свій відгук у державній геральдиці руських князівств та земельній геральдиці. Водночас найдавніший відбиток печатки з-посеред українських міст, столиці Королівства Руського — Володимира (1324) має зображення Св. Юрія.
Зображення хрестів як символів руських правителів знаходимо на монетах волинського князя Любарта, останнього правителя Руського королівства (1340—1383), та його сина Федора (1384—1387). На іншому боці таких монет фігурує так званий руський лев.
Найдавніші зображення герба Волині у вигляді хреста зустрічаємо на великих печатках великого князя литовського та руського Олександра Вітовта 1404 і 1407 років. На них подані герби Великого князівства литовського і руського — погоня, Троків — піхотинець, Жмуді — ведмідь, а також символ Русі (Волині) — хрест. По колу печатки підпис латиною: «Печать Олександра, або Вітовда, великого князя Литви, господаря Русі та інших». У той час Русь з центром у Волині була складовою частиною Великого князівства Литовського та Руського і другою за значенням землею після Литви[1].
Такі ж герби присутні на великій печатці великого князя литовського та руського Сигізмунда Кейстутовича 1433 року.
Перше зображення в кольорі знаходимо у т. зв. Арсенальному списку, найстарішій копії праці Яна Длугоша (лат.Joannis Dlugossi) Інсигнії та клейноди Королівства Польського» (лат.Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae) з Арсенальної бібліотеки в (Парижі[a] До найдавніших виображень герба волинської землі належить також його кольорове зображення в «Берґсгамарському кодексі» (лат.Codex Bergshammar), в збірці Національного архіву Швеції у (Стокгольм).
Волинське воєводство у складі Великого князівства Литовського використовувало за герб із хрестом. У деяких німецьких гербовниках Волині хибно приписували литовську погоню — на червоному щиті білий лицар на білому коні; у руці лицар тримає чорний щит із білим хрестом.
Після приєднання Волині до Корони Польської в 1589 році було здійснено спробу внести незначні зміни до волинського герба додавши щиток з зображенням польського коронного орла. Але в життя (він) не увійшов і Земля Волинська надалі вживала давній герб, без орла[2].
У австрійській й угорській геральдиці XVIII—XX ст. альтернативним гербом Волині (Лодомерії, Володимирії) був синій щит із двома шахованими червоно-срібними балками. Він використовувався у гербі Галичини та Лодомерії, а також у проєкті великого герба Угорщини 1849 року.
«Стематографія», 1741
Монета, 1776
Галіція і Лодомерія, 1782
ХІХ ст.
Великий герб Угорщини, 1849
Російська Волинь. Герб Волинського намісництва/губернії
Від 1857 року в Російській імперії запроваджено нові правила герботворення, відтак, згідно з новими вимогами, було усталено герб Волинської губернії. У червоному полі французького геральдичного щита срібний хрест. Над щитом розміщено російську імператорську корону. Навколо щита золоті дубові галузки оповиті стрічкою Андріївськогоордену[4].
Проєкт відтворено на основі полонізованого варіанта волинського герба, що так і не набув поширення з кінця XVI ст., водночас з відновленням панування на частині контрольованої поляками території Волині. Герб широко використовувався в адміністративних і пропагандистських цілях протягом 1919-1939 років, але офіційного затвердження не отримав.
Польська влада використовувала нагору Хрест Волині, якою відзначали воєнних ветеранів до 1939 року.
Климкевич Р. О. Завваги в справі гербу Волині. // Літопис Волині (Вінніпеґ), 1953, Ч. 4, с. 99 — 101.
Сенютович-Бережний В. Герб Волині. // Літопис Волині (Вінніпеґ), 1956, Ч. 3, с. 2 — 4.
Роман О. Климкевич. Історичні прапори великої землі. // Літопис Волині (Вінніпеґ), 1967, Ч. 9, с. 38 — 46.
Пожарський А. До питання про герб Волині. // Третя наукова геральдична конференція (Львів, 4-5 листопада 1993 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1993.
Огнєва О. Сфрагістика та нумізматика про герб Волині. // Третя наукова геральдична конференція (Львів, 4-5 листопада 1993 року). Збірник тез повідомлень та доповідей. — Львів, 1993.
Однороженко О. Про земельний герб Волині. // Шоста наукова геральдична конференція (Львів, 27-29 березня 1997 року). Матеріали. — Львів, 1997.
Гречило А. Територіальні символи Галицько-Волинської держави (ХІІІ – поч. XIV ст.). // Король Данило Романович і його місце в українській історії. — Львів, 2003.
Олег Однороженко. Князівська геральдика Волині середини XIV—XVIII ст. — Харків, 2008. ISBN 966-7409-49-X
Гречило А. Символи Королівства Галичини і Лодомерії (1772-1918) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — К., Львів, 2004. — Т. І. — С. 538—553.
Гречило А. Українська територіальна геральдика. — Львів, 2010.