Городок (селище)

селище Городок
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Тер. громада	Городоцька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18040170010097015
Основні дані
Засновано	1969
Статус	із 2024 року
Площа	15,14 км²
Населення	2631 (01.01.2021)
Поштовий індекс	12265
Телефонний код	+380 4132
Географічні координати	50°35′33″ пн. ш. 29°27′12″ сх. д. / 50.59250° пн. ш. 29.45333° сх. д.
Водойма	Тетерів ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Тетерів
До станції:	25 км
	До райцентру:
- автошляхами:	23 км
	До обл. центру:
- фізична:	17 км
- залізницею:	183 км
- автошляхами:	95 км
Селищна влада
Адреса	Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Городок, вул. Поштова, 23
Голова селищної ради	Дембіцька Наталія Олександрівна
Карта
	Городок
	Городок
	Городок у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Городок.

Городок — селище в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Виникло 1969 року як закрите військове містечко Макарів-1. З 2012 року — селище міського типу, до того відносилось до Київської області (попри розташування на території Житомирщини) і вважалося частиною смт Макарів.

Селище Городок розташовано в Житомирському (до 2020 року — Радомишльському) районі Житомирської області на території загальною площею 1514 га. Незначна частина незаселеної території селища (1/6 загальної території) розташована на території Бучанського району Київської області.

На території населеного пункту проживає 2631 громадянин та знаходиться 27 багатоквартирних житлових будинків на 973 квартири, об'єкти соціально-культурної галузі: дитячий садок, загальноосвітня середня школа, музична школа, будинок офіцерів, магазин, військовий лазарет (закритий у 2013 році) з 2014 працює амбулаторія, поштове відділення, шкільна їдальня.

Селище обладнане під'їзними шляхами, системами теплопостачання і енергопостачання, очисними спорудами.

Історія

Селище Городок (у минулому військове містечко Макарів-1) побудували 1969 року як секретне військове містечко за розпорядженням Брежнєва.^[1] На території містечка було розташовано дві військові частини (одна займалася обслуговуванням ядерної зброї, у другій розміщались військові сейсмологи) та завод залізобетонних конструкцій. Левову частину фахівців в обох частинах складали офіцери. Жителями містечка були військові, цивільний обслуговуючий персонал, працівники заводу, їх дружини та діти. Багато хто з них живе тут і досі. Стороннім потрапити в Макарів-1 було дуже важко — треба було за місяць до поїздки подавати заявки. Життя в такій ізоляції більше нагадувало ув'язнення^[1]. З метою маскування макарівська школа була оформлена як одна зі шкіл Москви, відповідно випускникам видавали атестати московської школи №177.^[1]. Зараз це Городоцька ЗОШ 1-3 ступенів^[2].