Декларація про незалежність Угорщини

Декларація про незалежність Угорщини
Декларація про незалежність Угорщини
	Обрання Кошута диктатором
Оригінальна назва:	угор. Függetlenségi nyilatkozat
Створений:	13 квітня 1849
Ратифікований:	14 квітня 1849
Розташування	Дебрецен,; Угорщина

Декларація про незалежність Угорщини (угор. Függetlenségi nyilatkozat) — політико-правовий документ, що проголошував незалежність Угорщини від монархії Габсбургів. Проєкт декларації презентований Національним зборам Угорщини на закритій сесії 13 квітня 1849 року диктатором Лайошем Кошутом і схвалений наступного дня на відритій сесії таємним голосуванням, попри опозицію з боку Угорської партії миру^[1]^[2].

Кошут сам проголосив декларацію у Великій протестантській церкві Дебрецена. У документі династія Габсбург-Лотрінген звинувачувалася у вчиненні злочинів проти угорського народу^[3].

Дім Габсбургів-Лотаринзьких не має прикладів у своєму лжесвідченні [...] Його рішучість знищити незалежність Угорщини супроводжувалася низкою кримінальних дій, включаючи пограбування, знищення майна вогнем, вбивства, каліцтва [ ...] Людство здригнеться, читаючи цю ганебну сторінку історії. [...] «Дім Габсбургів відмовився від трону».

У своїй промові перед Корпорацією Нью-Йорка (Corporation of New York) Кошут вмовляв представників Сполучених Штатів визнати незалежність Угорщини^[4]:

Третій предмет моїх скромних побажань, панове, — це визнання незалежності Угорщини. [...] наша Декларація незалежності була не тільки одностайно проголосована в нашому Конгресі, але кожен округ, кожен муніципалітет урочисто проголосили свою згоду та прихильність до неї; тому це стало не передбачуваним, але позитивно всім королівством і санкціонованим основними законами Угорщини.

Ухвалення декларації спричинило те, що імператор Франц Йосиф I звернувся до російського імператора Миколи I з проханням про допомогу в придушенні Угорської революції. У червні Росія почала свою військову інтервенцію, і вже у серпні угорська армія капітулювала поблизу селища Вілагош у Трансильванії, що ознаменувало поразку революції та перемогу реакції^[5].

Примітки

↑ Internet Archive (2005). Eastern Europe : an introduction to the people, lands, and culture. Santa Barbara, Calif. : ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-801-3.
↑ Internet Archive (2001). A concise history of Hungary. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-66142-3.
↑ Alan Walker (1997). Franz Liszt: The Weimar years, 1848—1861. Franz Liszt. Vol. 2 (2nd ed.). Cornell University Press. pp. 63–64. ISBN 9780801497216.
↑ Phineas Camp Headley (1852). The life of Louis Kossuth, governor of Hungary: including notices of the men and scenes of the Hungarian revolution; to which is added an appendix containing his principal speeches, &c (10th ed.). Auburn: Derby and Miller. pp. 415, 417—418.
↑ Hermann, Róbert (2004). Az 1848–1849-es szabadságharc nagy csatái. Budapest: Zrínyi. p. 408. ISBN 963-327-367-6.