|
Джоанна Стінгрей
Джоанна Стінгрей (3 липня[2] 1960[3] в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, як Джоанна Філдз (Joanna Fields)[4] — американська співачка, акторка, музична продюсерка та громадська діячка, одна зі значущих персон і популяризаторок радянської та пострадянської рок-культури на Заході.[5] Займалася записом і випуском пісень радянських рок-гуртів. Пізніше зробила в Росії успішну соло-кар'єру, але через 10 років після своєї зустрічі з радянським роком все ж повернулась до США.[4] БіографіяМати Джоани була танцюристкою у відомому нью-йоркському гурті «Роккет». Кілька разів знімалась у фільмах: наприклад, грала оркестрантку в фільмі «В джазі лише дівчата».[3] Покинула сцену, одружившись та народивши трьох дочок. Батько був музикантом, грав на трубі.[3] Виросла в престижному районі Беверлі-Гіллз, хоча її сім'я не належала до фінансової еліти чи шоу-бізнесу.[4] В 1978 році закінчила школу в Беверлі-Гіллз і вступила до університету Південної Каліфорнії (UCLA)[4] на спеціальність «психологія».[3] В університеті почала співати і писати пісні, а в 1983 році на дрібному місцевому лейблі випустила максі-сингл з чотирма своїми роботами.[4] 1981 року подорожувала Китаєм.[3] Закінчивши навчання в університеті в 1983 році випустила свій перший диск.[3] Весною 1984 року їй запропонували дешевий тур СРСР.[3] Рок-співачка, що починала кар'єру, вперше опинилася в Ленінграді восени 1984 року[6] (за іншими даними в березні 1984 року вона потрапила в СРСР[4]). Перед вильотом до СРСР чоловік її однокласниці Даяни Стерр, яка до цього часу одружилася з емігрантом з СРСР Андрієм Фалалєєвим, який виріс у Петербурзі і був тісно зв'язаний з петербурзькими музичними колами — і насамперед з «Акваріумом», дав Джоанні Стінгрей номер телефону Бориса Гребенщикова, назвавши того справжньою рок-зіркою в СРСР.[4] У 1980-х Стінгрей ознайомилась з підпільним радянським ленінградським роком і таємно вивезла на Захід записи його тодішніх зірок. Наступні два роки вона човниковими поїздками між США і СРСР доставляла своїм новим знайомим платівки, інструменти й різне музичне обладнання, а у зворотньому напрямку таємно вивозила записи самодіяльних петербурзьких гуртів. Згодом Джоанна згадуватиме, що була на гачку КДБ і ЦРУ, оскільки кожна зі сторін підозрювала в ній агентку супротивника.[4] За два роки вона зуміла допомогти музикантам «Кино», «Аквариума», «Дивних ігор» відзняти велику кількість відеоматеріалу і переправити значну кількість архівів петербурзького року до США.[4] Джоанна Стінгрей записала кілька англійських версій ленінградських рок-пісень.[6] У червні 1986 року Стінгрей випустила перший на заході реліз російської рок-музики — подвійну збірку-спліт «Red Wave» («Червона хвиля»),[7] що викликав у світі безперечний фурор (як смілива дівчина зуміла обманути КДБ) і — що найбільш важливо — зсунула з місця якісь коліщата в державній машині СРСР, підштовхнувши його спочатку до часткової, а пізніше й до повної легалізації петербурзького, а за цим і всього радянського року.[4] «The Red Wave» містив зроблені на "студії" «АнТроп» записи пітерських гуртів «Аквариум», «Кино», «Странные Игры» та «Алиса». Поки світові журналісти за звичкою порівнювали музику з відомими їм аналогами, обговорювали стиль і володіння інструментами, мало вдаючись в соціально-політичний аспект події, — в СРСР, навпаки, комуністична газета «Комсомольська правда» написала розгромну статтю „«Червона хвиля» на мутній воді“[8], в якій співачку звинувачували в антирадянщині і провокації, після чого висловились й інші видання.[4] Після виходу цієї платівки всіх музикантів, які надали Стінгрей свої записи, попросили підписати листа, в якому вони мали зректися всякої співпраці із заокеанським продюсером[9]. Підписав цей лист лише Грєбєнщіков[9]. Джоана Стінгрей була присутня в Америці на прем'єрі фільму «Игла» ("Голка") — поїхала з Рашидом Нугмановим.[10] Після показу фільму Віктор Цой зіграв з Юрієм Каспаряном короткий концерт. Стінгрей добилась того, що компанія «Yamaha» подарувала комплект своєї концертної апаратури Ленінгадському Рок-клубу.[4] У 1986 році їй відмовили в дозволі приїхати в СРСР на власне весілля з Юрієм Каспаряном.[7][10] Стінгрей півроку чекала візи.[10] Перебування її в Росії прискіпливо відслідковував тижневик «РІО» (директором ленінградського самвидавського журналу був Андрій Бурлака). Коли 1986 року Джоанна Стінгрей вперше вийшла на сцену — це був концерт у «Палаці Молоді».[11] Віктор Цой співав з нею пісню «Рухайся, рухайся, танцюй зі мною».[11] 2 листопада 1987 Стінгрей одружилася з гітаристом гурту «Кино» Юрієм Каспаряном. Пізніше розлучилася і полюбила ударника гурту «Центр» Олександра Васильєва, від якого має дочку Медісон. Спогади Джоанни Стінгрей про Віктора Цоя:[10]
Побувати в Діснейленді було мрією Віктора Цоя.[12] Здійснити цю мрію допомогла Стінгрей.[12] 20 червня 1992 в Лужниках Джоанна Стінгрей брала участь у концерті пам'яті Віктора Цоя разом з Віктором Сологубом (бас-гітара, Странные Игры), Валерієм Виноградовим (гітара, Центр) та Олександром Васильєвим (ударні, Центр). В 1994 році випустила свій черговий альбом «For A Moment». Але економічна ситуація в Росії, бандитські війни й інші атрибути дикого капіталізму згодом змусили Джоанну, яка готувалась до чергового материнства, весною 1996 року повернутись до США.[4] Джоанна Стінгрей про становище російських жінок у суспільстві:
Восени 2004 року Джоанна Стінгрей зі своєю дочкою відвідала Росію, зіграла джем в московському клубі «Б2» і організувала коротку зустріч в петербурзькій «Платформі».[4] Особисте життяВ 1987–1991 роках одружена з Юрієм Каспаряном — гітаристом гурту «Кино». Другий шлюб був у 1991 році з російським барабанщиком гурту «Центр» Олександром Васільєвим (помер 17 вересня 2019 року), від якого має дочку Медісон. Останнім чоловіком Стінгрей є архітектор Річард Бест (Richard Best) з Каліфорнії. Дискографія
Альбом продюсерства Стінгрей
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
