Лемб-Гаус, будинок Е.Ф.Бенсона у м. Рай, описаний у серії романів про Люсію
Фредерік або Фред, як називали його в родині, вчився у школі Темпл Гроув в Іст Шині, графство Суррей, де виявив особливу схильність до музики та англійської мови, що не завадило йому бути одним з найгірших учнів, можливо через те, що він любив смішити приятелів і пустувати. Потім він навчався у коледжі Мальборо[en] (Вілтшир), де провів шість років. У Мальборо Бенсон багато часу приділяв спорту.
У двадцятирічному віці він вступив у Кінгз Коледж, Кембридж. Бенсон закінчив його з відзнакою, отримавши спеціальність археолога і придбавши пристрасть до всього, що пов'язано з Грецією. Першими проведеними їм великими розкопками стали розкопки під стінами міста Честера, де він зробив багато важливих відкриттів. Звідти Бенсон вирушив до Афін, щоб відвідувати британську Археологічну школу.
У своїй першій книзі «Нариси з Мальборо» (1888) він з любов'ю згадував про шкільні дні. Перший роман «Додо» (1893) приніс автору успіх та загальне визнання. Центральний персонаж роману — чарівна, цікава, повна гумору, безсердечна, аморальна жінка, зачаровує оточуючих і одночасно приносить величезні біди.
Фред, 1886 рік
Бенсон, у ті моменти, коли він не подорожував і не брав участь в археологічних експедиціях, жив разом з батьками у Кентерберійському архієпископстві. Він постійно писав і за своє життя створив близько сотні книг, безліч оповідань, статей та брошур.
Після смерті батька, сімейство переїхало спочатку в Вінчестер, а потім у будинок, що знаходився неподалік від Горстед Кінс в Сассексі. Фред підготував до друку книгу свого батька про життя Св. Кипріяна, над якою той працював протягом 30 років.
Пізніше недовгий час він служив адміністратором фонду Червоного Хреста, створеного для допомоги грецьким біженцям з Фессалії, жертвам греко-турецької війни 1897. Діяльність ця була пов'язана з деякою небезпекою, але дала матеріал для майбутніх книг. На зворотному шляху до Англії Бенсон відвідав Капрі і полюбив цей острів, що відбилося у багатьох його творах. 1918 року померла мати Бенсона.
Сьогодні Бенсон найбільш відомий, можливо, завдяки серії книг, в яких дійовими особами є Еммелін Лука (Люсія) і Елізабет Мапп. Історії про Мапп і Люсії стали основою десятигодинного телесеріалу, знятого у 1980-х роках.
Крім того Бенсон також написав ряд книг, які приносять неоціненну користь тим, хто вивчає соціальну та династичну історію часів Першої світової війни. У них йдеться про королеву Вікторію, про її дочок, короля Едварда VII, їх родичів і про те, як вибухнула війна.
Брати Бенсони — Артур, Роберт Г'ю, Фред
Зв'язок Бенсона зі старовинним містом Рай почалася у 1900 році, коли він вперше відвідав романіста Генрі Джеймса (Henry James) в його будинку «Лем-Гауз» (Lamb House)[4]. Кількох років після смерті Генрі Джеймса Бенсон орендував частину «Лем-Гауса». Він працював у Міністерстві закордонних справ у Лондоні, але відпочивав у вихідні у м. Рай. 1920 року він підписав повний орендний договір і прожив в «Лем-Гаус» до самої смерті. Бенсон тричі обирався на пост мера міста Рай наприкінці 1930-х.
Едвард Фредерік Бенсон помер 29 лютого1940 від ракугортані, через десять днів після того, як представив свій останній рукопис видавцеві. Це був «Остаточний варіант», шедевр мемуаристики. Бенсон похований на міському цвинтарі.
Сім'я
Розумні та освічені були сестри і брати Бенсона. Всі вони, крім первістка Мартіна, який помер у віці 17 років, публікувались. Артур став майстром Коледжу Магдалени в Кембриджі. Він був автором багатьох романів, створив життєпис Едварда Вайта Бенсона (Edward White Benson[en], ряд теологічних трактатів, мемуари. Він же став автором гімну «Земля надії та слави». Меггі і Неллі померли молодими, однак встигли проявити себе у археології та літературі. Г'ю, який спочатку сповідував англіканство, потім став єзуїтом і плідним романістом, писав він і теологічні трактати.
Фред, ліворуч (15 років), з братами — Артур у центрі (21 рік), праворуч Роберт Г'ю (11 років)
.svg){kind=small}
