Елейн Мей

Елейн Мей
англ. Elaine May
Ім'я при народженні	англ. Elaine Iva Berlin
Народилася	21 квітня 1932(1932-04-21)[3][4][…] (92 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США
Громадянство	США[2]
Діяльність	акторка, кінорежисерка, сценаристка, акторка театру, письменниця, драматургиня, кіноакторка, комікеса, телеакторка, режисерка
Alma mater	Голлівудська старша школа і Чиказький університет
Роки діяльності	1955 — тепер. час
У шлюбі з	Sheldon Harnickd
Діти	Джинні Берлін
Членство	Гільдія сценаристів Америки, західd
IMDb	nm0561938
Автограф
Нагороди та премії
премія Гільдії сценаристів США Golden Raspberry Award for Worst Directord (1988) премія BAFTA за найкращий адаптований сценарій (1999) премія «Драма Деск» за найкращу жіночу роль у п'єсіd премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі (2022) Grammy Award for Best Comedy Albumd (1961)
Елейн Мей у Вікісховищі

Елейн^[6] Айва Мей (англ. Elaine Iva May, уроджена Берлін (англ. Berlin); нар. 21 квітня 1932) — американська комедіантка, акторка, сценаристка та кінорежисерка.

Народилася у Філадельфії, штат Пенсільванія, в єврейській родині режисера Джека Берліна і актриси Іди Берлін. У дитинстві гастролювала разом з батьком і його трупою з театральними постановками мовою їдиш. Після смерті батька разом з матір'ю переїхала до Лос-Анджелеса.

Закінчила курси акторського мистецтва Марії Успенської, відтак переїхала до Чикаго, де приєдналася до однієї з імпровізованих театральних комедійних труп. Там вона познайомилася з Майком Николсом (Михайлом Пєшковським), разом з яким, у складі дуету «Ніколс і Мей»^[en], писали та виконували власні, надзвичайно тоді популярні, комедійні замальовки.

Після розпаду дуету Мей стала успішною сценаристкою та кінорежисеркою: два фільми за її сценаріями, «Небеса можуть зачекати»^[en] (1978) і «Основні кольори»^[en] (1998), номіновані на премію «Оскар»; серед її режисерських робіт найбільш успішними стали картини «Новий листок»^[en] (1971), «Дівчина моїх кошмарів»^[en] (1972) та «Іштар»^[en] (1987). У «Новому листку» Мей виконала головну жіночу роль, за яку була номінована на премію «Золотий глобус».

Наприкінці червня 2021 року американська Академія кінематографічних мистецтв і наук оголосила про нагороду акторки почесним «Оскаром», спеціальна церемонія відбудеться 15 січня 2022 року^[7].

У 1949—1960 роках була одружена з інженером Марвіном Меем (англ. Marvin May), від якого 1949 року народила дочку Джинні Берлін, що згодом стала актрисою. У 1962—1963 була одружена з ліриком Шелдоном Гарніком (англ. Sheldon Harnick); 1964—1982 — зі своїм психоаналітиком Девідом Рубінфайном (англ. David L. Rubinfine), до його смерті.

Від 1999 перебувала у стосунках із режисером Стенлі Доненом, який помер 21 лютого 2019 року. У 2013 році Донен розповідав, що робив Елейн пропозицію «близько 172 разів».

Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.