Еліас Черіковер

Еліас Черіковер
Еліас Черіковер
Народився	31 липня 1881 ; Полтава, Російська імперія
Помер	28 серпня 1943 (62 роки) ; Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна	Російська імперія; США; Німецький Райх
Діяльність	історик, публіцист
Знання мов	російська і їдиш
	; ; ;

Еліас Черіковер (Еліаху Черікоуер, Еліас Черікоуер, І.М. Черіковер) (1881 – 1943 роки) - історик юдаїзму та єврейського народу єврейського походження.

Біографія

Ранні роки

Народився і виріс у місті Полтава (Україна). Батько Черіковера був піонером руху "Ховевей Сіон" ^[3].

Навчався у гімназії в Одесі, а потім вступив до університету в Санкт-Петербурзі.

Участь у російському революційному русі призвела до арешту на меншовицькій нараді під час революції 1905 року ^[4] Провів рік у в'язниці.^[5]^:260.

Опублікував свою першу статтю у 1905 році на сторінках російськомовного сіоністського журналу "Єврейське життя" ^[4] ^[6]^:41.

Протягом наступних десяти років писав переважно російською мовою. Після 1915 року більша частина його робіт була створена на ідиш ^[7].

Черіковер сприяв появі російською мовою біографій і ряду інших статей Єврейської енциклопедії. Брав активну участь у Товаристві сприяння культурі серед євреїв Російської Імперії, освітньому та громадському об'єднанні, заснованому в 1863 році. Редагував журнал товариства і створив його історію, яка з'явилася у 1913 році. ("Історія товариства для поширення просвіти між євреями у Російській Імперії").

Під час Першої світової війни та жовтневого перевороту

Під час Першої світової війни Черіковер мешкав у США. Прибув до Нью-Йорка влітку 1915 року. В цей час спілкувався з соціалістичним сіоністським лідером та лінгвістом їдишу Бер Борочовим, який був другом дитинства. Під впливом Борочова почав писати на ідиш для соціалістичних та націоналістично орієнтованих журналів ^[5]^:261.

Повернувся до Російської Імперії після початку революції 1917 року.

Наприкінці 1918 року переїхав до Києва, в нову незалежну державу - УНР. За часів Української Народної Республіки етнічні меншини, включаючи євреїв, отримали певний рівень культурної та політичної автономії ^[4]^[8]. Черіковер брав активну участь у Folks-Verlag (Народна преса), одному з кількох видавництв на ідиш, що діяли в Києві в той час.

Навесні 1919 року хвиля антиєврейського насильства поширилася на Україну і Черікоуер звернув свою увагу на збір документації про події в єврейських громадах, очоливши "Редакційну колегію збору та дослідження матеріалів, що стосуються погромів в Україні".^[6]^[9] Серед його співробітників були Нохем Штіф, Яків Лещинський, Яків Зеєв Вольф Лацкі Бертольді та Нохем Гергель^[10].

Життя у Європі

Коли у 1921 році більшовики окупували Україну, Черікоуер разом з іншими активістами їдишу Києва втекли з міста. Взявши з собою архів, поїхав до Берліна.^[6]

У серпні 1925 року на конференції, що відбулася в Берліні, Черікоуер разом із Максом Вайнрайхом та Нохемом Штіфом став співзасновників єврейського науково-дослідного інституту YIVO, присвяченого східноєвропейській історії та культурі євреїв^[11] Черікоуер став керівником Історичної секції нового інституту (одного з чотирьох дослідницьких підрозділів), яка провела своє установче засідання 31 жовтня 1925 року в квартирі Дубнова в Берліні.^[12].

У 1926 - 1927 роках Черікоуер зіграв ключову роль у підготовці захисту Шолома Шварцбарда, якого судили в Парижі за вбивство українського лідера Симона Петлюри і який нібито мстився за роль Петлюри у здійснених погромах українськими формуваннями у 1919 році, під час Російської громадянської війни.^[3]^[6]^:179

Також Черіковер став відомим завдяки дослідженням Протоколів Сіонських старійшин у контексті Бернського процесу 1933–1935 років ^[3]. Він очолював групу істориків, що включала Володимира Бурцева та Сергія Сватікова, які збирали докази та давали свідчення обвинувачення щодо підробку Протоколів.^[13].

Черікоуер продовжував очолювати Історичну секцію YIVO до 1939 року ^[14].

Під час Другої Світової війни

З 1939 року Черіковер жив у Франції. Став співредактором журналу Oyfn sheydveg (На перехресті) ^[6]

Коли в червні 1940 року німецькі війська вторглися у Францію, Черікоуер з родиною втік з паризької квартири та вирушили на південь країни. Їм вдалося отримати візи за допомогою американського відділення YIVO, і емігрувати до США у вересні 1940 року, оселившись у Нью-Йорку.^[6] Після прибуття до Нью-Йорка працював секретарем з питань досліджень у новій штаб-квартирі YIVO.

Помер у Нью-Йорку у 1943 році^[15].

Особисте життя

Дружина - Ребекка (Ріва) Черікоуер (уроджена Теплицька) (1884–1963), одружилися близько 1910 року.^[3]^[6]

Праці

Англійською

«Єврейський мартиролог та єврейська історіографія». Щорічник їво з єврейських соціальних наук, вип. 1, 1946 рік, с. 9–23

Ідиш

Антисемітизм та погроми в Україні у 1917–1918 роках. Берлін: Yidisher literarisher farlag, 1923
Українські погроми 1919 року. Нью-Йорк: YIVO, 1965

Дивитися також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
d:Track:Q953058 d:Track:Q1798125
↑ ^а ^б ^в ^г "Tcherikower, Elias" (2007). Encyclopaedia Judaica, 2nd ed., vol. 19, p. 563. Detroit: Macmillan Reference USA.
↑ ^а ^б ^в Moss, Kenneth B. (2010, October 29). "Tsherikover, Elye [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]." YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Retrieved 2015-07-04.
↑ ^а ^б Karlip, Joshua M. (2008). "Between martyrology and historiography: Elias Tcherikower and the making of a pogrom historian." East European Jewish Affairs, 38(3), p. 257-280. doi: 10.1080/13501670802450863
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
↑ Shulman, Elias (1966). Review of Di Ukrayner pogromen in yor 1919, by Elias Tcherikower. The Jewish Quarterly Review, 57(2), p. 159-166.
↑ Kuznitz, Cecile Esther (2014). YIVO and the Making of Modern Jewish Culture: Scholarship for the Yiddish Nation [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]. New York: Cambridge University Press. p. 26, 34.
↑ Kuznitz (2014), p. 26.
↑ Kuznitz (2014), p. 26, 35.
↑ Brenner, Michael (1996). The Renaissance of Jewish Culture in Weimar Germany. New Haven: Yale University Press. p. 195-196.
↑ Kuznitz (2014), p. 85.
↑ Melamed, Efim (2012). "'Immortalizing the Crime in History ...': The Activities of the Ostjüdisches Historisches Archiv (Kiev – Berlin – Paris, 1920–1940)." in J. Schulte, O. Tabachnikova, & P. Wagstaff (Eds.), The Russian Jewish Diaspora and European Culture, 1917–1937 (pp. 372–386). Leiden: Brill. p. 380-381.
↑ Petersen, Heidemarie (2004). "'Mir zen far zikh di geshikhte nit fun a historisher mumie': Die Historische Sektion des YIVO und die jüdische Geschichtsschreibung im Polen der Zwischenkriegszeit" (pp. 165–179). In Marina Dmitrieva and Heidemarie Petersen (Eds.), Jüdische Kultur(en) im neuen Europa: Wilna 1918–1939. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. p. 166.
↑ "Tcherikower" [untitled obituaries] (August 30, 1943). New York Times. "Yiddish Scientific Institute mourns the loss of its Research Secretary of the Section of History, Elias Tcherikower."

Зовнішні посилання

Погроми в Україні в 1919 р. [Архівовано 29 березня 2021 у Wayback Machine.] (Березень 2002 р.). Частковий англійський переклад тексту Черіковера з вступним зауваженням Гері Наксшен. Вебсайт Бердичівського відродження
Архів Еліаса Черіковера (1903–1963) [Архівовано 15 серпня 2018 у Wayback Machine.] при Центрі єврейської історії / YIVO
Запис про енциклопедію YIVO про Теріривер [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] а ^б ^в ^г ^д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638"_data-entity-id="Q1798125">LIBRIS<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Королівська_бібліотека_Швеції|Королівська_бібліотека_Швеції]],_2012.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q953058]][[d:Track:Q1798125]]</div>-2] LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
d:Track:Q953058 d:Track:Q1798125

[EncycJudaica-3] а ^б ^в ^г "Tcherikower, Elias" (2007). Encyclopaedia Judaica, 2nd ed., vol. 19, p. 563. Detroit: Macmillan Reference USA.

[Moss-4] а ^б ^в Moss, Kenneth B. (2010, October 29). "Tsherikover, Elye [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]." YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. Retrieved 2015-07-04.

[Karlip2008-5] а ^б Karlip, Joshua M. (2008). "Between martyrology and historiography: Elias Tcherikower and the making of a pogrom historian." East European Jewish Affairs, 38(3), p. 257-280. doi: 10.1080/13501670802450863

[Karlip2013-6] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Karlip, Joshua M. (2013). The Tragedy of a Generation: The Rise and Fall of Jewish Nationalism in Eastern Europe. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.

[Shulman-7] Shulman, Elias (1966). Review of Di Ukrayner pogromen in yor 1919, by Elias Tcherikower. The Jewish Quarterly Review, 57(2), p. 159-166.

[Kuznitz26-8] Kuznitz, Cecile Esther (2014). YIVO and the Making of Modern Jewish Culture: Scholarship for the Yiddish Nation [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]. New York: Cambridge University Press. p. 26, 34.

[9] Kuznitz (2014), p. 26.

[10] Kuznitz (2014), p. 26, 35.

[11] Brenner, Michael (1996). The Renaissance of Jewish Culture in Weimar Germany. New Haven: Yale University Press. p. 195-196.

[12] Kuznitz (2014), p. 85.

[13] Melamed, Efim (2012). "'Immortalizing the Crime in History ...': The Activities of the Ostjüdisches Historisches Archiv (Kiev – Berlin – Paris, 1920–1940)." in J. Schulte, O. Tabachnikova, & P. Wagstaff (Eds.), The Russian Jewish Diaspora and European Culture, 1917–1937 (pp. 372–386). Leiden: Brill. p. 380-381.

[14] Petersen, Heidemarie (2004). "'Mir zen far zikh di geshikhte nit fun a historisher mumie': Die Historische Sektion des YIVO und die jüdische Geschichtsschreibung im Polen der Zwischenkriegszeit" (pp. 165–179). In Marina Dmitrieva and Heidemarie Petersen (Eds.), Jüdische Kultur(en) im neuen Europa: Wilna 1918–1939. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. p. 166.

[15] "Tcherikower" [untitled obituaries] (August 30, 1943). New York Times. "Yiddish Scientific Institute mourns the loss of its Research Secretary of the Section of History, Elias Tcherikower."

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]