Влітку 2006 року приєднався до команди австрійської Бундесліги«Рід». На початку сезону 2007/08 років забив 450-ий м'яч «Ріда» в Бундеслізі. Провів півтора роки в клубі з однойменного міста й під час зимової перерви сезону 2007/08 років переходить до клубу німецького другого дивізіону «Падерборн 07». Наприкінці сезону «Падерборн» вилетів до нижчому дивізіоні, тому в сезоні 2008/09 років провів у третій лізі Німеччини. Після цього грав за ще одну команду третьої ліги Німеччини, «Веен» (Вісбаден).
З 2011 року знову грав за чачацький «Борац». У березні 2012 року підписав дворічний контракт з мінським «Динамо» (Мінськ)[3]. Під час виступів за столичний клуб, у матчі 11 туру чемпіонату Білорусі проти «Нафтана» оформив перший хет-трик у кар'єрі (до цього один раз оформляв покер). У міжсезоння 2012/13 Йован Дам'янович перебрався в оренду до «Динамо» (Берестя)[4]. У липні 2013 року після завершення терміну оренди повернувся до Мінська[5], а в серпні сторони домовилися про розірвання контракту[6]. Незабаром після цього повернувся до Сербії та підписав контракт з ОФК Белград[7][8]. У футболці клубу з Карабурми провів першу половину сезона, протягом якого забив чотири м'ячі в дев'яти матчах чемпіонату та три поєдинки в кубку. У лютому 2014 року перейшов до друголігового китайського клубу «Хунань Білловз»[9].
Наприкінці серпня 2015 року підписав контракт із клубом сербської Суперліги «Нові Пазар»[10], а в січні 2016 року переїхав у «Вождовац»[11], у складі якого через півсезону завершив кар'єру гравця.
Кар'єра в збірній
У складі юнацької збірної СР Югославії (U-18) на юнацькому чемпіонаті Європи 2001 року у Фінляндії, де команда посіла четверте місце[12]. На вище вказаному турнірі відзначився трьома голами.
У травні 2011 року отримав перше запрошення до національної збірної Сербії. Головний тренер Владимир Петрович Піжон включив його до списку гравців на товариські матчі проти Південної Кореї та Австралії[13]. У футболці національної збірної дебютував 3 червня 2011 року в Сеулі в поєдинку проти Південної Кореї. Чотири дні по тому також виходив на поле, проти Австралії в Мельбурні, а свій третій та останній матч за національну команду провів 10 серпня 2011 року проти Росії.
По завершенні кар'єри гравця
У липні 2016 року призначений директором юнацької школи «Вождоваца»[14]. Після звільнення Бранка Воїновича у вересні 2018 року призначений тренером «Вождоваца»[15], і залишався на вище вказаній посаді протягом трьох тижнів до прибуття Драгана Аничича[16]. Після цього Йован повернувся на посаду директора юнацької академії, а в серпні 2019 року призначений спортивним директором «Вождоваца»[17]. Після звільнення Радомира Коковича в березні 2020 року вдруге в кар'єрі призначений головним тренером «Вождоваца»[18]. Перебував на вище вказаній посаді до 12 квітня 2021 року, після чого його звільнили[19].
.svg){kind=small}
