Картографічний методКартографічний метод дослідження — камеральний метод наукового дослідження, у якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкта і проміжна ланка між об'єктом і дослідником. Метод використовують для опису, аналізу та пізнання природних явищ, отримання нових знань і характеристик природних об'єктів, вивчення процесів розвитку, встановлення просторових взаємозв'язків та прогнозу явищ[1]. Картографічний метод дослідження всебічно розвивається з використанням новітніх здобутків картографії, математики і комп'ютерних технологій. Картографічний метод дослідження включає різні прийоми аналізу карт:
Розрізняють дослідження з окремих карт і по серіях карт різної тематики, різночасним і різномасштабним. ЗастосуванняКартографічний метод дослідження використовують у географії, геології, біології та інших природничих науках, у господарчій, культурній, військовій та іншій діяльності людини[2]. Картографічний метод дає змогу створювати тематичні карти, наносячи на них безліч об'єктів, відображаючи їх взаємо розташування і взаємозв'язки. Цей метод використовують на всіх етапах дослідження — від збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість наукового матеріалу. Карти є дієвим інструментом наукових досліджень. У фізичній географіїШироке застосування у фізичній географії знаходять картографічні методи. Завдяки їм стає повнішою і значно доступнішою характеристика різних компонентів природи і процесів, які в них протікають. Карти є важливим джерелом для одержання якісних і кількісних характеристик. З їх допомогою можна визначити довжини рік, площі зображених земель, вертикальне розчленування земної поверхні тощо. За топографічними картами, складеними в різний час, можна виявити динаміку змін рельєфу, гідрографічної сітки, берегової лінії озер, морів, простежити трансформацію лісових і сільськогосподарських угідь. Див. такожДжерела
Література
Посилання |