Конрад I Мазовецький

Конрад I Мазовецький
Конрад I Мазовецький
пол. Konrad I Mazowiecki
Народився	1187 або 1187 ; Пруссія
Помер	31 серпня 1247 ; Пруссія
Поховання	Płock Cathedrald
Країна	Республіка Польща
Діяльність	політик
Галузь	аристократія
Знання мов	польська
Титул	Князь Мазовецький[d], Князь Куявіїd і Князь Малопольськийd
Посада	король Польський і Князь Мазовецький[d]
Рід	П'ясти
Батько	Казимир II Справедливий
Мати	Олена Зноймо
Брати, сестри	Аделаїда Казимирівнаd і Лешко I Білий
У шлюбі з	Агафія Святославівна
Діти	Болеслав I Мазовецький, Казимир I Куявський, Земовит І, Юдита Мазовецькаd, Євдокія Мазовецькаd і Дубравка Мазовецька
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Ко́нрад I Мазове́цький (пол. Konrad I Mazowiecki, 1187 — 31 серпня 1247) — князь Мазовецький та Куявський; Великий князь Польський (1229—1232 та 1241—1243), з династії П'ястів.

Біографія

Конрад Мазовецький — засновник незалежного Мазовецького князівства в складі Польщі. Правив у ньому між 1207 та 1247 роками.

Четвертий і молодший син Казимира II Справедливого і князівни Олени Зноємської (у старій історіографії її вважали руською княжною Оленою Всеволодівною або дочкою Ростислава Галицького через помилки Яна Длугоша, який вигадав її родовід тільки з її непольського прізвиська), молодший брат Лешека Білого.

Князь Куявії в 1202—1247 роках, князь Сєрадза, князь Краківський в 1229—1232, 1241—1243 роках. Заснував в Мазовії самостійне Мазовецьке князівство, що входило до складу Королівства Польського. Правив у ньому в 1207—1247 роках.

Після смерті в 1227 році свого рідного брата Лешека Білого Конрад справедливо вважав свої права на Малопольський престол найвагомішими і заявив про них збройним шляхом. 1229 року він розбив краківського князя Генріха I Бородатого і взяв його в полон. Перемогою Конрада скористався Владислав III Тонконогий і сів княжити в Кракові. Конрад звернувся за допомогою до Данила Романовича і уклав з ним союзний договір. Об'єднавши свої сили з Романовичами він рушив на контрольований Владиславу Тонконогим місто Каліш, який здався йому після облоги.

Тісно співпрацював з Німецьким (Тевтонським) орденом хрестоносців, у 1226 році віддав йому у володіння Хелмінську землю Польщі. 3 березня 1237 року передав волинське місто Дорогичин (Дрохічін) зі значною територією між Західним Бугом і річкою Нурою добжинським лицарям. У березні 1238 року галицько-волинський князь Данило Романович, підступивши з великим військом до Дорогочина, захопив місто, полонивши магістра Добжинських, повернувши собі дрогичинську землю над Бугом (сьогодні — територія Підляського воєводства у складі Республіки Польща).

10 липня 1241 року, скориставшись загибеллю великого князя Генріха II Благочестивого під час навали хана Батия, зайняв у вересні Краків, ставши князем (1241—1243 роки). Однак після битви 25 травня 1243 року під Суходолом, в якій він разом з синами зазнав поразки від малопольського князя Болеслава V Сором'язливого, був змушений покинути Краків і повернутися в Мазовію. Але в тому ж році мазовецький князь спустошив Краківську землю і околиці Кельців, схиливши Романовичів до наїзду на Люблін. У 1244 році Конрад I напав на Сецеховську і Люблінську землі.

Діти

У Конрада та його дружини - української княжни Агафії Святославни було 10 дітей:

Болеслав I Мазовецький (1210—17 квітня 1248), князь Мазовецький (1247—1248)
Казимир I Куявський (1210/1213—14 грудня 1267), князь Куявський (1247—1267)
Земовит І (1213—24 червня 1262), князь Мазовецький (1248—1262)
Євдоксія (1215—1240), дружина графа Дітриха I фон Брена
Людмила (до 1225—?)
Земомисл (1216/1228—1241)
Соломія (1220/1225—1268), черниця
Юдита (1222/1227—1257/1263), дружина Мешка II Опольського, пізніше - Генріха III Вроцлавського
Дубравка (бл. 1230—1265)
Мешко (1235—у дитинстві)