Замолоду теж грав за команду «California Angels», але розрив плечового м'яза, що трапився 1973 р., поклав край цьому захопленню.
Курт майже «виріс» на знімальному майданчику, дебютувавши в 11 років у телесеріалі «Наша людина Гігінс». Після цього він став «постійною дитиною» у фільмах студії Волта Діснея, що уклала з ним десятирічний контракт. На фільмуванні комедії «Це трапилося на Всесвітньому ярмарку» (1963), він грав «хлопчика, що штовхає Елвіса Преслі», а через роки виконав роль самого короля рок-н-ролу в фільмі Джона Карпентера«Елвіс» (1979). 1967 р. під час фільмування музичної комедії «Єдиний оригінальний сімейний оркестр» він уперше побачив 22-річну актрису Голді Хоун (Курту тоді ледве минуло 16 років) — через роки (1983 р.) вони складуть одну з рідкісних ідеально вірних голівудських пар. Фільмом, який остаточно з'єднає їх, стане ретро-мелодрама Джонатана Деме «Зміна партнерів у ритмі свінгу» (1984). Вони відокремлено живуть у великому заміському маєтку площею
72 акри й виховують двох синів — Бостона (від першого шлюбу Расселла з акторкою Сизен Хаблі) й Вайята (названого так на честь легендарного шерифа з Дикого Заходу Вайята Ерпа, ролю якого Курт Расселл зіграв 1994 р. у вестерні Джорджа Косматоса «Тумстоун»).
Расселл доходив літ — як актор і людина — основне, в численних телесеріалах. Кінозіркою Курта зробила доленосна зустріч із Джоном Карпентером, який після телевізійного «Елвіса» запропонував йому головну роль в жорстокій фантастичній антиутопії «Втеча з Нью-Йорка» (1981). Бунтар із не дуже далекого постапокаліптичного майбутнього на ім'я Плискин, на прізвисько Змій, увійшов до пантеону культових персонажів світового кіна. До речі, в довгожданому продовженні, що вийшло тільки 1996 р. «Втечі з Лос-Анджелеса» Расселл постав вже не тільки як виконавець, але й продюсер, і сценарист. «Втеча з Нью-Йорка» вдало вписалася в модну лінію брутальних малобюджетних екшен-фільмів, початок якої поклав австралійський «Шалений Макс».
Обдарований майстер Карпентер, наділений власним оригінальним стилем, вирішив іти второваною (цього разу «Чужим») стежкою й у своєму наступному проєкті «Щось» (1982) знов із Расселом у ролі мужнього супергероя в головній ролі. Наступний спільний
проєкт Карпентера — Расселла «Великий переполох у малому Китаї» (1986) виявився іронічнішим. Критика, що захоплювалася деколи шоковим натуралізмом попередніх стрічок тандему, прийняла «Переполох» негативно, не бажаючи приймати Расселового героя в новому, полегшено-несерйозному амплуа.
У Куртовій фільмографії є й комедії, на зразок «За бортом» (1987), де він знов зіграв разом з любою дружиною Голді, й соціальні драми, наприклад, заснований на реальних подіях «Силквуд (1983, номінація на „Золотий Глобус“) Майка» Николса. Але в гостросюжетних фільмах дії бачити Расселла звичніше. Різні режисери використовували неабиякий талант Курта перевтілюватися на сильних духовно й фізично героїв бойовика. В «Поганому сезоні» (1984) Филипа Борсоса йому дісталася роль відважного репортера кримінальної хроніки, що вплутався в малоприємну «кримінальну сторію». В Рона Говарда в трилері «Вогненний вихор» (1991) він грав звитяжного пожежника, що не тільки рятує від вогню майно мирних громадян, але й викриває хитро продуманий злочин маніяка-одинака. (Грав, до речі, дуже достовірно — не дарма в передфільмувальний період Расселл трохи чи не ночував у пожежній чоті Чикаго).
У віртуозному психотрилері Джонатана Каплана «Незаконне вторгнення» (1992) герой Расселла рятував свою сім'ю від маніяка в поліційній формі. Унікальний випадок — найневразливіший з усіх екранних костоламів Стівен Сіґал гинув упродовж перших 15 хвилин фільму «Ухвала про ліквідацію» (1996), зате Курт Расселл (Blockbuster Entertainment Awards) залишався цілий і неушкоджений, борючись зі злом аж до фінальних титрів.
У другій половині 90-х Расселл фільмувався в кіно не так часто, воліючи не експериментувати з іміджем, а працювати у вже опанованому амплуа. Наприклад, фантастичний бойовик Пола Андерсона «Солдат» (1998) став не дуже вдалою спробою повторити успіх дилогії Карпентера. Колись добрий Расселів приятель режисер Рон Шелтон спеціально для нього написав сценарій спортивної драми «Даремський бик», але, за наполяганням продюсерів, зафільмував зрештою Кевіна Костнера. А 2001 Расселл і Костнер зафільмувалися разом у вдалому (Razzie Awards, номінація) трилері «3000 миль до Грейсленда».
