Дата народження невідома. Батько — Томаш Казімірський, мати — перша дружина батька Барбара з роду Ґолуховських.[2] Мав трьох (за іншими даними п'ятьох[3]) братів: Станіслава,[4] Миколая,[5] Пйотра,[3]. Не відомо, чи був аріянином. У 1575 році був світською особою, ксьондзом став подібно у 36 років.
Перед 1583 роком: став секретарем князів Острозьких (малі села, маєтності батька, розташовувалися по-сусідству з маєтностями князів), які сприяли його кар'єрі; також був каноніком у Тарнові. Мав посаду пробоща, препозита (подання князя Костянтина-Василя Острозького від 27 серпня 1584[2]) у м. Тарнів. Був капеланом князя Івана-Януша Острозького. Правдоподібно, у першій половині 1598 року був номінований на посаду київського єпископа РКЦ, 5 травня 1599 отримав згоду Папи. До дієцезії відбув 1606 року. Значно збільшив її доходи, заселяючи нові поселення, у тому числі селянами-втікачами. Для збільшення доходів дієцезії використовував «ревіндикацію» маєтків, збройні напади.[2]
1611 року під час свого виступу на Сеймі висловився на тему подальших дій щодо Московського царства.[6]
.svg){kind=small}
