Лавров Павло Арсентійович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Павло Арсентійович Лавров
Народився	12 липня 1903(1903-07-12) Радівці
Помер	1 червня 1973(1973-06-01) (69 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	історик, викладач університету
Alma mater	ПДАТУ (1927) Київський інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова (1933) Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1938)
Галузь	історія
Заклад	Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут історії України НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Відомі учні	Гриценко Аделіна Павлівна Катренко Андрій Миколайович
Діти	Лавров Юрій Павлович
Нагороди

Павло Арсентійович Лавров (12 липня 1903, село Радівці — 1 червня 1973, Київ) — український історик. Дослідник історії України початку XX століття. Доктор історичних наук (1957). Професор (1958). Почесний член Хмельницького обласного історико-краєзнавчого товариства (1964).

У 1923–1924 роках навчався в Кам'янець-Подільській радпартшколі. У 1924–1926 роках був секретарем сільського осередку у селі Зяньківці, завідувачем відділу пропаганди Деражнянського райкому ЛКСМУ. У 1926–1927 роках навчався на робітничому факультеті Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, у 1927–1928 роках — на робітничому факультеті Київського інституту народної освіти, у 1929–1933 роках — на факультеті соціально-економічних відносин Київського інституту професійної освіти. У 1933–1938 роках був аспірантом кафедри історії України Київського державного університету. Одночасно у 1934–1938 роках працював викладачем, старшим викладачем, у 1939–1941 роках — деканом історичного факультету, завідувачем кафедри історії УРСР Київського державного університету. 1939 року захистив кандидатську дисертацію «Селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармелюка». У 1941–1946 роках перебував у лавах Червоної Армії, був викладачем соціально-економічного циклу у військових навчальних закладах. У 1946–1949 роках — доцент, у 1949–1973 роках — завідувач кафедри історії України Київського державного університету. У 1946–1947 роках — старший науковий співробітник, у 1947–1951 роках — завідувач відділу історії радянського періоду Інституту історії України АН УРСР (за сумісництвом). 1956 року захистив докторську дисертацію «Робітничий рух в Україні в роки нового революційного піднесення (1910–1914)».

Нагороджений двома орденами «Знак Пошани», медалями.

Автор понад 150 наукових праць з історії робітничого класу, селянства, більшовицьких організацій в Україні. Серед них:

• Селянський рух у Подільській губернії в першій третині XIX століття // Наукові записки Київського державного університету. — Т. 5. — Випуск 1. — К., 1946. — С. 131—186.
• Рабочее движение на Украине в период нового революционного подъема. — К., 1966.
• Украинская советская историография о рабочем движении на Украине в 1912–1914 гг. — Москва, 1962.
• Рабочее движение на Украине в 1913–1914 гг. — К., 1957.

• Я. С. Калакура. Лавров Павло Арсентійович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 14. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Н. Ф. Васильєва. Лавров Павло Арсентійович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1252.
• Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 263.