Леопольд Крец

Леопольд Крец
Народився	4 лютого 1907(1907-02-04)[1][2][…]  Золочів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[4]
Помер	16 квітня 1990(1990-04-16)[1][2]  (83 роки) Камбо-ле-Бен, Атлантичні Піренеї, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Республіка Польща[1]   Франція
Діяльність	художник, скульптор, медальєр
Alma mater	Академія Ґранд-Шом'єр
Вчителі	Антуан Бурдель
Знання мов	французька
Роки активності	1931[1]  — 1983[1]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Леопольд (Леон) Крец (фр. Léopold Kretz, 4 лютого 1907, Золочів, нині Львівська обл. — 16 квітня 1990, Париж, Франція) — художник, скульптор, педагог єврейського походження.

Леопольд (Леон) Крец народився 4 лютого 1907 року в галицькому місті Золочів в незаможній єврейській родині залізничного службовця Фредеріка Креца. Дуже рано почав малювати і ліпити, сам майстрував собі іграшки. Батьки не підтримували його захоплення мистецтвом і намагались скерувати його в більш традиційну сферу. Тому перші кроки в мистецтві він зробив у майстернях скульпторів та каменярів, де виготовляли надгробки. Уже у Львові Леопольд закінчив 6 класів гімназії, куди батько, для подальшої роботи на залізниці, переїхав з родиною^[5].

У 1924—1926 роках навчався у Мистецькій школі Олекси Новаківського, куди талановитий юнак був зарахований на безкоштовне навчання завдякі допомозі Митрополита Андрея Шептицького^[6] .

1928—1931 рр. — навчання у Краківській академії мистецтв (майстерня скульптора Ксаверія Дуніковського).

1931 року Леопольд Крец отримує стипенідю від Митрополита Шептицького і вирушає до Франції вдосконалювати майстерність^[7].

1932 р. — студіювання скульптури у Вищий школі мистецтв у Парижі, пізніше — навчання в Академії Ґранд Шом’єр (майстерня скульптора Антуана Бурделя).

1932 року відбулася перша персональна виставка художника в Парижі в Galerie Pierre. Репортажі про паризькі успіхи Леопольда Креца, зокрема, про його персональні виставки, постійно друкували у 1932—1933 роках газети Львова.

Леопольд Крец у період 1931—1941 років постійно підтримував зв’язки зі Львовом, де до останнього продовжували мешкати батьки, та з рідним містом Золочевом. Востаннє Леопольд зустрічається зі своїми батьками восени 1937 року в Парижі, куди вони приїхали на відкриття Всесвітньої виставки, на на якій експонувалися роботи молодого художника.

На початку нацистської окупації Львова батьки Леопольда Креца потрапили у львівське гето, де загинули.

В період Другої світової війни Леопольд Крец був учасником підпільного Руху Опору у Франції. 1948 року він отримав французьке громодянство.

Займався педагогічною дільністю: викладав в Академії Ґранд Шом’єр (1948—1950) та Школі мистецтв у Реймсі, очолював скульптурної майстерні у Вищій Школі мистецтв (1950—1974).

Був членом різних художніх об'єднань (Осіннього салону, Салону незалежних, Салону французьких художників). Експонував свої роботи на багатьох виставках, серед яких — 23 персональних.

1963 року отримав звання «Лицар мистецтва та літератури»

Помер 16 квітня 1990 року, похований на паризькому цвинтарі Монпарнас. На могилі стоїть бронзова фігура «Пророка» (1960), на постаменті надпис: «Моя творчість — моя молитва»^[5].

Леопольд Крец створив скульптурні портрети відомих діячів французької культури (М. Равеля, А. Жіда), монументальні постаті архангелів для фонтану на площі перед собором Нотр-Дам (1954). Виконав серію медалей для Паризького монетного двору (1950—1960-ті роки)^[8].

У Національному музеї у Львові зберігається живописний «Автопортрет» часів навчання у Олекси Новаківського. Окремі роботи паризького періоду знаходяться в фондах Національного музею у Львові та Львівській національній галереї мистецтв^[9].

1. ↑ ^{а б в г д е} RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. ↑ ^{а б в} Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
3. ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
   d:Track:Q3118641d:Track:Q11305732d:Track:Q90d:Track:Q20056651
4. ↑ https://web.archive.org/web/20210123085941/https://svitua.org/2020/04/16/leopold-krecz-leopold-kretz-1907-1990-urodzhenecz-galyczkogo-zolocheva-mysteczki-tvory-kotrogo-prykrashayut-paryzh/
5. ↑ ^{а б} ЛЕОПОЛЬД КРЕЦ (Leopold Kretz, 1907—1990), уродженець галицького Золочева, мистецькі твори котрого прикрашають Париж. Стожари : сайт української діаспори. 16 квітня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 28 березня 2022.
6. ↑ Федик, Ігор (8 травня 2019). «Кораблик» українського мистецтва. Ч. I. Форпост : громадський портал Львова. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 29 березня.
7. ↑ Гольд, Михаил (ноябрь 2011). Еврейский урок в украинском классе Парижской школы. Еврейский обозреватель : информационно-аналитическое издание Еврейской конфедерации Украины (рос.) . Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 29 березня 2022.
8. ↑ Львовский художник Крец Леон (Леопольд). Соцреализм : Киевский клуб коллекционеров (рос.) . Процитовано 28 березня 2022.
9. ↑ Леопольд (Леон) Крец (Leopold Kretz). Art Lviv Online. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 28 березня 2022.

• Бірюльов Ю. Творчість єврейських скульпторів у Львові в 1919-1941 рр. / Ю. Бірюльов // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип.35. — Львів, 2018. — С. 55—71. — URL: https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/visnyk/pdf_visnyk/35/55-71_Biriuliov.pdf [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Сусак В. Леопольд Крец — стипендіат митрополита Шептицького / В. Сусак // Галицька брама. — 1997. — № 10—11 (34-35). — C. 14-15.
• Сусак В. В. Паризькі зустрічі: Леопольд Крец / В. В. Сусак // Історія і культура євреїв Центральної і Східної Європи : 5-та Міжнародна конференція. — Київ : Інститут юдаїки, 1997. — С. 102—108.
• Сусак В. В. Художники евреи из восточной Галиции в Парижской школе (1900—1939) / В. В. Сусак // Вісник ХДАДМ. Сходознавчі студії. — 2008. — № 9. — С. 140—153. — URL: http://ju.org.ua/pict_mod/pictures/107_item_file_vitasusakhudognikievrei.pdf [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.]

• Волошин Л. В. Крец Леон // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1931 [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.] (дата перегляду: 29.03.2022)