Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Леопольд Седар Сенгор

Леопольд Седар Сенгор
фр. Léopold Sédar Senghor[1][2][…]
Леопольд Седар Сенгор
Леопольд Седар Сенгор
Леопольд Седар Сенгор, 1961 рік
1-й Президент Сенегалу
6 вересня 1960 — 31 грудня 1980
Прем'єр-міністрАбду Діуф
Попередникпосаду запроваджено
НаступникАбду Діуф

Народився9 жовтня 1906(1906-10-09)
Сенегал
Помер20 грудня 2001(2001-12-20) (95 років)
Нормандія, Франція
ПохованийBel-Air Cemeteryd
Відомий якполітик, поет, письменник, учасник французького Руху Опору, філософ
КраїнаСенегал[3][1][…] і Франція
Alma materПаризький літературний факультетd, Вища нормальна школа і ліцей Людовика Великого[2]
Політична партіяСоціалістична партія Сенегалу
У шлюбі зColette Hubertd[2] і Ginette Ébouéd[2]
Релігіякатолицька церква
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена «За заслуги» (Франція)
Великий Хрест ордена «За заслуги» (Франція)
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Академічних пальм
Орден Академічних пальм
 Хрест Добровольців Пам'ятна медаль війни 1939—1945
Підпис

Леопольд Седар Сенгор (фр. Léopold Sédar Senghor; 9 жовтня 1906, Сенегал — 20 грудня 2001, Нормандія, Франція) — політичний діяч, науковець, поет. Перший президент Сенегалу (1960–1980), член Французької академії (1983). Автор лінгвістичних та політичних досліджень, поетичних творів.

Біографія

Ранні роки

Леопольд Седар Сенгор народився 9 жовтня 1906 року у родині підприємця у містечку Жоал, що на узбережжі Сенегалу на південь від Дакару. Його батько походив з сенегальського племені Серер. Друге ім'я Леопольда Сенгора — Седар — на мові племені означає «той, хто не повинен бути приниженим», прізвище походить від португальського слова «сеньйор».

Франція

У 1928 році Сенгор, отримавши католицьку освіту у Сенегалі, поїхав до Франції, де поступив до Сорбонни. Після отримання вищої освіти зайнявся викладацькою діяльністю. З 1939 року служив у французькій армії, у 1940 році потрапив до німецького полону. Брав участь в русі спротиву. Після війни служив на державних посадах у Франції, був депутатом, в тому числі віце-спікером Національних зборів країни. У 1948 році заснував Демократичний блок Сенегалу, який у 1959 році перетворено на Прогресивний союз Сенегалу. Активно писав вірші, присвячені долям народів Африки. Вперше збірники віршів видано в 1940-вих роках XX століття.

Голова держави

У вересні 1960 року Сенгор став першим президентом незалежного Сенегалу. У 1962–1970 роках одночасно був головою уряду. 22 березня 1967 року пережив замах на своє життя. Залишив свою посаду по закінченню п'ятого президентського терміну в грудні 1980 року.

Подальше життя

У 1983 році обраний членом Французької академії, став першим африканцем, обраним в академіки. Почесний голова Соцінтерну.[5] Помер 20 грудня 2001 року у Франції, де провів останні роки життя.

Ушанування

На честь Леопольда Сенгора названо найбільший стадіон у Сенегалі, а також міжнародний аеропорт Дакару. У 2006 році в Молдові було випущено поштову марку, присвячену Сенгору.

Молдовська поштова марка 2006 року з зображенням Леопольда Седара Сенгора

У 1964 році поштову марку на честь його випустили в Бразилії.
На честь Леопольда Сенгора у 2006 році було перейменовано міст Сольферно у Парижі.

Нагороди

  • Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону та
  • Кавалер Великого Хреста «За заслуги» (Франція).
  • Командор ордена мистецтв та літератури.
  • Кавалер ордена Академічних пальм.
  • Хрест Добровольців (Франція),
  • Пам'ятна медаль війни 1939—1945 (Франція).
  • Премія миру німецьких книгарів.

Розвиток концепції негритюду Леопольдом Сенгором

Разом із Еме Сезером Леопольд Сенгор розробив концепцію «негритюду» (негритянський дух), що стала каталізатором визвольного руху у Французькій Західній Африці. Негритюд став апологією расової та історичної спільності чорношкірого населення Африки та інших регіонів проживання вихідців з Африки.

Ідея негритюду і африканської моделі соціалізму виникла у Сенгора під впливом антиідустральних настроїв 1930-х років, праць католицьких мислителів Е. Муньє, П'єра Теяра де Шардена, праць раннього Карла Маркса, творів К. Маккея, Л. Х’юза, а також поетів Еме Сезера і Л. Дамаза.

Свої ідеї Леопольд Сенгор розвинув на сторінках журналу «Негритянська освіта». Теорія негритюду засновується на винятковості психічного складу «африканської особистості», неповторності африканської цивілізації та культури, самостійного духовного, культурного і політичного розвитку африканських народів. Ця особлива психічна природа африканця полягала у його гуманізмі, гармонії з природою, емоційності на противагу раціоналізму та прагматизму європейців. Спрямований проти євроцентризму, політики примусової культурної асиміляції як компоненти політичного і соціального гноблення, негритюд проголошує своє етнокультурне (а згодом і державно-політичне) самоствердження колонізованих негроїдних народів.

Щоб здійснити цю мету, пропонувалося дотримуватися таких гасел як «культура — перш за все», «асимілювати не будучи асимільованими». Сенгор наголошував, що гордість за свою расу — перша умова негритюду. Водночас Леопольд Сенгор акцентував увагу на тому, що основні поняття в негритюді — культура, культурна ідентифікація, а розвиток національної культури — важлива умова політичного та економічного відродження.

Згодом в негритюді почали простежуватися мотиви расової винятковості. Тож у 19401950 роках Леопольд Сенгор вдався до філософської концептуалізації негритюду як «антирасистського расизму». Тоді ж відбулася трансформація негритюду з культурного і літературного руху в ідеологічну доктрину, що стало світоглядною основою національно-визвольного руху.

Леопольд Сенгор пізніше видозмінив свою теорію, в основу якої тепер були покладені не расові, а культурні відмінності. Була підсилена теза про взаємодоповнення африканської і європейської традицій. У збірці есеїв «Свобода 5» (1992) він розглядав діалог культур як боротьбу, яку слід вести в XXI столітті.

Леопольд Сенгор також тісно пов'язував теорію негритюду з ідеями соціалізму. Він вважав, що його держава повинна вибрати середній шлях, рухатись до демократичного соціалізму. У книзі «Африканські країни і шлях до соціалізму» (1961) він наголошував, що соціалізм в Африці повинен засновуватися на використанні досягнень сучасної науки і техніки.[6]

Твори

Поезія
  • Chants d'ombre, poèmes, Le Seuil, 1945
  • Hosties noires, poèmes Le Seuil, 1948
  • Éthiopiques, Le Seuil, 1956
  • Nocturnes, poèmes, Le Seuil, 1961
  • Lettres d'hivernage, poèmes, Le Seuil, 1973
  • Chant pour Jackie Thomson, poèmes, 1973
  • Élégies majeures, poèmes, Le Seuil, 1979
  • Guélowar ou prince, Le Seuil, 1948
  • Nuit de Sine
  • La ruée de l'or
  • Femme noire
  • Le Lion rouge («Червоний лев», Національний гімн Сенегалу)
  • Poèmes divers, Le Seuil, 1990
  • Hosties noires (входять: Prière de paix et Élégie pour Martin Luther King), lithographies de Nicolas Alquin, Les Bibliophiles de France, 2006
Есеїстика
  • Anthologie de la nouvelle poésie nègre et malgache de langue française, précédée de Orphée noir par Jean-Paul Sartre, PUF, 1948
  • Liberté 1 : Négritude et humanisme, discours, conférences, Le Seuil, 1964
  • Liberté 2 : Nation et voie africaine du socialisme, discours, conférences, Le Seuil, 1971
  • Liberté 3 : Négritude et civilisation de l'Universel, discours, conférences, Le Seuil, 1977
  • Liberté 4 : Socialisme et planification, discours, conférences, Le Seuil, 1983
  • Liberté 5 : Le Dialogue des cultures, Le Seuil, 1992
  • La Poésie de l'action, dialogue, Stock, 1980
  • Ce que je crois: Négritude, francité, et civilisation de l'universel, Grasset, 1988
Дитяча література
  • La Belle Histoire de Leuk-le-Lièvre (у співавторстві), Hachette, 1953

Українські переклади

  • Вибрані поезії / пер. Ірини Сатиго // Всесвіт. — 2012. — № 5-6. — С. 5-20[7].

Див. також

Примітки

  1. а б http://www.presidence.sn/presidence/leopold-sedar-senghor
  2. а б в г https://www.au-senegal.com/leopold-sedar-senghor,006.html
  3. а б Académie française
  4. http://www.presenceafricaine.com/261_sedar-senghor-leopold
  5. Honorary Presidents XVII Congress of the Socialist International, Lima 20-23 June 1986; Honorary Presidents XVIII Congress of the Socialist International, Stockholm 20-22 June 1989 (англ.)
  6. Сорокопуд О. Сенгор Леопольд Седар // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С. 659. — ISBN 978-966-611-818-2.
  7. Леопольд Сенгор 1906—2001 Переклала з французької Ірина Сатиго

Джерела

  • И. В. Кривушин, Е. С. Кривушина. Леопольд Седар Сенгор // А. Б. Давидсон (общ. ред.). История Африки в биографиях. — Москва: РГГУ, 2012. — С. 663—669.(рос.)
  • І. Сатиго. Леопольд Седар Сенгор: творець нового типу мовлення: монографія / Ірина Сатиго ; вступне слово О. Червінської. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2015. — 376 с.
  • І. Сатиго. Леопольд Седар Сенгор: поет vs політик [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.] / Ірина Сатиго // Коло: книгознавчий часопис, 2015. — № 16. — С. 31-38.
  • О. Сорокопуд. Сенгор Леопольд Седар // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С. 659. — ISBN 978-966-611-818-2.

Література

  • В. Головченко. Сенгор Леопольд Седар // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • О. Сорокопуд. Сенгор Леопольд Седар // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.659 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya