Марія Антонія Кохарі
Марія Антонія Габріела Кохарі (угор. Koháry Mária Antónia Gabriella; (нар. 2 липня 1797 — пом. 25 вересня 1862) — угорська шляхтянка XVIII—XIX століть, донька князя Ференца Йозефа Кохарі де Чабраг та графині Марії Антонії Вальдштайн-Вартенберзької, дружина принца Саксен-Кобурґ-Заальфельдського Фердинанда, матір короля-консорта Португалії Фердинанда II. БіографіяМарія Антонія народилась 2 липня 1797 року у Буді. Вона була другою дитиною і єдиною донькою в родині графа Ференца Йозефа Кохари та його дружини Марії Антонії Вальдштайн-Вартенберзької. Старший брат Марії Антонії помер в дитячому віці. Дівчинка залишилась єдиною спадкоємицею величезних статків родини Кохарі. Після її заручин із принцом Фердинандом Саксен-Кобурґ-Заальфельдським, її батько, за проханням брата нареченого, отримав від імператора Франца I титул князя, аби компенсувати різницю аристократичних рангів. У віці 18 років Марія Антонія взяла шлюб із 30-річним принцом Фердинандом. Весілля пройшло 30 листопада 1815 року у Відні. У подружжя народилося четверо дітей:
Після весілля пара оселилася у палаці Кобургів у Відні, де Марія Антонія провела решту життя. Влітку 1826 року помер її батько, і чоловік додав до свого титулу приставку Кохарі. Сама Марія Антонія успадкувала 150000 гектарів землі на території Нижньої Австрії, Угорщини та Словаччини. Нерухомість включала у себе величезний палац Кохарі у центрі Відня, кілька віденських садиб, літній будинок в Ебенталі, маєтки у Велмі, Дюрнкруті, Вальтерскірхені та інших австрійських містечках, десяток садиб в Угорщині, маєток Кираліція, особняк у Пешті, шахти та заводи. До Першої світової війни її нащадки залишались в числі трьох найбільших землеволодіючих родин в Угорщині. Молодший брат Фердинанда, Леопольд жив при англійському дворі та був опікуном малолітньої принцеси Вікторії. Після бельгійської революції 1831 року його було обрано королем відокремившихся територій. Її чоловік пішов з життя наприкінці літа 1851 року. Марія Антонія пережила його більш ніж на десятиріччя. Її не стало 25 вересня 1862 року. Поховали принцесу у герцогському мавзолеї на Глокенберзькому цвинтарі.[1] Генеалогія
Примітки
Посилання
|