Марґеріт Жерар

Марґеріт Жерар
Marguerite Gérard
Франсуа Дюмон. Марґеріт Жерар (1793, Зібрання Воллес)
Народження	28 січня 1761(1761-01-28) Грасс
Смерть	18 травня 1837(1837-05-18) (76 років)
	Париж
Національність	Франція
Країна	Франція
Навчання	Жан-Оноре Фраґонар
Діяльність	художниця, мисткиня
Напрямок	рококо
Роки творчості	1775[1]
Твори	La Visited
Брати, сестри	Marie-Anne Fragonardd і Henri Gérardd
Родичі	Жан-Оноре Фраґонар
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[2], Napoleon Museumd, Музей Хіллвуд, Villa Fragonardd, Ермітаж, Музей августинців, Баварські державні колекції картин, Musée Thomas-Henryd, Musée national de Malmaison et Bois-Préaud, Музей Фіцвільяма, Художній музей Фогга[d], Гарвардський художній музей, Балтиморський музей мистецтв, Національний музей жіночого мистецтваd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Музей Кон'як-Жеd, Денверський художній музей, Musée Hyacinthe-Rigaudd, Musée Antoine Viveneld, Barber Institute of Fine Artsd, Holburne Museumd, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Музей фюрера, Musée Jean-Honoré Fragonard de Grassed, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Zoubov Foundation Museumd, Arkhangelskoye Estate Museumd, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Museo Civico d'Arte Anticad, The Ostankino museum-estated, Гантінгтонська бібліотека, Інститут мистецтв Кларкаd і Musée Grobet-Labadiéd
Марґеріт Жерар у Вікісховищі

Марґері́т Жера́р (фр. Marguerite Gérard; 28 січня 1761, Грасс — 18 травня 1837, Париж) — французька художниця, граверка, книжкова графікеса. Представниця рококо, учениця Жана-Оноре Фраґонара. Вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Народилася 28 січня 1761 року у Грассі у родині парфумера Клода Жерара та Марі Жілетт. У 14 років після смерті матері переїхала у Париж, де почала брати уроки живопису, малюнку і гравюри у чоловіка своєї сестри Жана-Оноре Фраґонара. Марґеріт Жерар належать п'ять офортів у співпраці з ним.

Марґеріт Жерар лишалася неодруженою і не мала дітей. Вона є тіткою художника Александра-Евариста Фраґонара.

Припущення, що вона була коханкою Ж.-О. Фрагонара, не має підтверджень. Сама Жерар ставилася до метра як до батька. На межі століть, після Французької революції, коли померла дружина Фрагонара, а син обірвав зв'язки з ним, Жерар допомогла йому: знайшла квартиру, бо нова влада виселила його з житла у Луврі.

Померла Марґеріт Жерар 18 травня 1837 року в Парижі.

Художниця працювала у різних жанрах і техніках. Але головною темою творчості Жерар стали жанрові сценки у дусі голландської Золотої доби: сімейного життя вищої та середньої верств французького суспільства, затишок, створений руками жінки, щасливе материнство. Частими персонажами її картин були і домашні тварини, особливо кішки.

Після Великої французької революції, коли жінки отримали право виставляти свої картини на виставках, Марґеріт Жерар скористувалася цією можливістю. З 1799 до 1824 року вона регулярно брала участь у виставках. У 1804 році художниця отримала золоту медаль від Наполеона, який оцінив її роботи. Не дивлячись на домінування теми домашнього вогнища, Жерар знайшла своє місце й у художньому житті післяреволюційної Франції часів Імперії. Доба відобразилася і в її творчості, про що свідчить полотно «Милосердя Наполеона» (1806).

Жерар також виконала низку ілюстрацій для твору П'єра Шодерло де Лакло «Небезпечні зв'язки» (1782).

• 
  «Сім'я в інтер'єрі грає з собакою»
• 
  «Урок гри на фортепіано» (1785–1787)
• 
  «Погані новини» (1804)
• 
  «Милосердя Наполеона до мадам Гацфельд» (1806)
• 
  «Візит» (бл. 1810)
• 
  Маргеріт Жерар - художниця, що малює портрет музиканта, близько 1803 р.

• Delia Gaze. Dictionary of Women Artists: Artists, J-Z. ISBN 1884964214

• Philip Dwyer. Citizen Emperor: Napoleon in Power 1799—1815. ISBN 9780747578086

• Renouvier, Jules; de Montaiglon, Anatole (1863). Histoire de l'art pendant la révolution, considéré principalement dans les estampes. Paris: Veuve Jules Renouard. pp. 170—171. Retrieved May 10, 2009.

• Société Internationale pour l'Etude des Femmes de l'Ancien Régime. «Marguerite Gérard». Dictionnaire des femmes de l'Ancienne France. SIEFAR, IHMC / CNRS. Retrieved 2009-05-10.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марґеріт Жерар

• Галерея картин Марґеріт Жерар
• Marguerite Gérard Artworks [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]