|
Морін О'Хара
Морін Фітц Сімонс, відома як Морін О'Хара (англ. Maureen O'Hara; 17 серпня 1920 — 24 жовтня 2015) — ірландська та американська акторка і співачка. Ікона «золотого століття» Голлівуду, багато знімалася у вестернах і пригодницьких фільмах Джона Форда разом з Джоном Вейном. Авторка автобіографії. БіографіяЮні рокиМорін Фітц Сімонс народилася в ірландському містечку Ренель, передмісті Дубліна, 17 серпня 1920 року[12] однією з шести дітей у сім'ї ірландського бізнесмена і співвласника футбольного клубу «Шемрок Роверс», і його дружини, колись оперної співачки, а потім власниці магазину жіночого одягу. Зі своїми молодшими братами і сестрами Морін в юності виступала в театрі місцевого абатства, а потім навчалася акторського мистецтва в школі драми в Дубліні. У ті роки вона, однак, мріяла піти шляхом матері і стати оперною співачкою, оскільки володіла гарним сопрано. Її батько був дуже практичним і не повністю підтримував прагнення Морін стати акторкою. Він наполіг на тому, щоб вона навчилася корисніших у житті навичок, у разі якщо їй не вдасться стати артисткою. Під цим тиском Морін вступила до бізнес-школи, після закінчення якої здобула спеціальності бухгалтерки і друкарки. Початок кар'єри в кіноПід час навчання в драматичній школі Морін надали можливість пройти проби для кінознімання у Лондоні. Морін вирушила до Англії, де на кіностудії їй довелося приміряти громіздку сукню і вперше випробувати косметику. Кінопроби визнали незадовільними, і наприкінці Морін заявила: «Якщо це кіно, то я не хочу мати з ним нічого спільного»[13]. Проте на цих пробах на студії її помітив уславлений британський актор Чарльз Лоутон. Він порекомендував юну акторку одному зі своїх компаньйонів і в підсумку їй було запропоновано семирічний контракт на кіностудії «Mayflower Pictures». Одну з перших своїх ролей Морін Сімонс виконала в 1939 році у фільмі Альфреда Гічкока «Таверна «Ямайка». Після виходу картини на екрани Лоутон був настільки вражений акторкою, що домігся затвердження її на роль Есмеральди в фільмі «Горбань Собору Паризької Богоматері», зйомки якого проходили того ж року в Голлівуді.  За кілька годин до відплиття у США її кавалер, співробітник студії Джордж Х. Браун, переконав Морін Сімонс вступити з ним в шлюб[14], але церемонії завадили матір Морін і Чарльз Лоутон, і вона не була проведена до кінця. Незавершений шлюб був анульований через три роки. Успіх і визнанняПісля завершення зйомок «Горбаня з Нотр-Дама» Чарльз Лоутон вирішив не повертатися з Морін О'Хара на батьківщину через Другу світову війну, що почалася в Європі. Він знайшов їй роботу на студії «RKO», де в наступні кілька років їй доводилося грати невеликі ролі в другосортних фільмах. Джон Форд помітив і запросив її в свій фільм «Якою зеленою була моя долина», що вийшов у 1941 році. Наступні роки її роботи в Голлівуді принесли Морін О'Хара великий успіх і популярність у публіки. Закріпившись у Голлівуді, вона вирішила не повертатися в Ірландію і в 1946 році прийняла американське громадянство. У 1941, відразу ж після анулювання першого шлюбу, О'Хара одружилася з режисером Віллом Прайсом. У 1944 році вона народила дочку Бронвайн Фітцсімонс Прайс. У 1953 союз розпався, за чутками через алкоголізм чоловіка. У доповненні до акторського таланту, Сорін О'Хара володіла прекрасним сопрано, але на кіностудіях це так і не оцінили, тому що вона була затребувана не в музичних фільмах, а в пригодницьких і вестернах. Цю проблему їй вдалося вирішити в 1950-х, коли вона стала гостею у різних музичних вар'єте на телебаченні, за участю Перрі Комо, Енді Вільямса і Бетті Грейбл. У 1960 році вона також з'явилася у бродвейському мюзиклі «Христина», а надихнувшись його успіхом, записала дві пластинки — «Love Letters from Maureen O'Hara» і «Maureen O'Hara Sings her Favorite Irish Songs». На піку своєї кар'єри Морін О'Хара стала визнаною іконою «золотого століття» Голлівуду. Найвищої популярності вона сягнула завдяки ролям у режисера Джона Форда. Пізніша кар'єраУ 1968 році Морін О'Хара одружилася з колишнім генералом американських ВПС Чарльзом Ф. Блером молодшим. Через кілька років після весілля акторка майже припинила зніматися і повністю присвятила себе родині. Але у 1978 році чоловік загинув в авіакатастрофі над Карибським морем. Від нього їй дісталася частина акцій авіакомпанії «Antilles Airboats», яку вона протягом деякого часу очолювала, а потім продала.  Після смерті чоловіка вона лише раз з'явилася на великому екрані — у 1991 році виконала роль Роуз Малдун у романтичній комедії «Зрозуміє тільки самотній», з Джоном Кенді у головній ролі. На телебаченні і далі зрідка з'являлася аж до 2000 року. За внесок у кіно акторка відзначена зіркою на Голлівудській алеї слави, а у 1993 році її ім'я включено до Залу слави акторів вестернів у Національному музеї вестернів в Оклахомі. У березні 1999 року Морін О'Хара була обрана великим маршалом параду Святого Патріка в Нью-Йорку. XXI століттяУ 2004 вийшла в світ її автобіографія «Tis Herself», і в тому ж році Ірландська академія кіно вручила Морін О'Харі в Дубліні премію за «Досягнення всього життя». У 2005 році журнал «Irish America» назвав Морін О'Хара «Жінкою року», урочистості з нагоди чого пройшли у нью-йоркському готелі «Plaza». Останні роки життя акторка проживала час від часу то в Ірландії, де мала будинок у селі Гленгарріфф у графстві Корк, або в Аризоні, або на Віргінських островах. У листопаді 2014 року 94-річна акторка була нагороджена почесною премією «Оскар» за життєвий внесок у світовий кінематограф. Морін О'Хара померла уві сні 24 жовтня 2015 року в місті Бойсі, штат Айдахо.[15] Вибрана фільмографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
