Народи міджікенда населяють неширокою смугою усе кенійське узбережжя Індійського океану від кордону з Сомалі на півночі до прикордоння з Танзанією на півдні, включно з його найбільшими портовими містами Момбаса і Малінді, де їх основними сусідами є суахілі; крім того вони «висунуті» в материкову Кенію вздовж течії (на обидва береги) річки Тана, де сусідствують з покомо. Найпівденніші міджікенда діго невеликою групою живуть також у Танзанії.
Чисельність представників народів міджікенда на сер. 1990-х рр. складає оціночно 1 ~ 1,3 млн чол.
Мова, релігія та історія
Народи міджікенда розмовляють окремими мовами (іноді розглядаються як діалекти однієї мови), що належить до східних мов банту. Мова міджікенда зазнала значного впливу з боку мови суахілі, а серед самих міджікенда дуже поширеним є білінгвізм (суахілі як друга, рідше — також інші банту мови і/або англійська).
Історично 9 народів міджікенда пов'язують з середньовічною міграцією населення з території Шунгвайя на сучасні землі під тиском оромо. Міджікенда здавна перебувають під впливом суахілі.
Усі дев'ять племен (народів) міджікенда мали священний гай Кайя (Kaya), де старійшини племен проводили спеціальні церемонії, звертались до богів і предків, відбувались ініціації хлопчиків тощо. Зараз цей ліс внесений до Переліку Світової спадщиниЮНЕСКО.
Джерела і посилання
Народы мира. Историко-этнографический справочник., М., 1988 (рос.)