Основоположник нової галузі нафтохімії — хімії природних сіркоорганічних сполук нафти. Розробив теоретичні основи переробки сірчистих і високосірчистих нафт Урало-Поволжя і Західного Сибіру. Під його керівництвом синтезовано понад 200 індивідуальних сполук високого ступеня чистоти, що моделюють компоненти сірчистих сполук нафти, за допомогою яких вперше дана класифікація компонентів нафти східних районів СРСР. Автор понад 180 наукових праць, серед яких:
Физические константы углеводородов жидких топлив и масел. Москва, 1953;
Гидрогенолиз сераорганических соединений нефти. Москва, 1961 (у співавторстві);
Сераорганические соединения нефтей Урало-Поволжья и Сибири. Москва, 1973 (у співавторстві).