|
Остапенко Максим Анатолійович
Максим Анатолійович Остапенко (нар. 4 серпня 1971, м. Запоріжжя) — український науковець, археолог, культурний діяч, військовослужбовець Збройних сил України. Кандидат історичних наук (2013)[1]. Член Національної спілки краєзнавців України[2]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2011). Почесний краєзнавець України (2016)[джерело?]. Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (від 28 жовтня 2023), генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» (2007—2022). ЖиттєписМаксим Остапенко народився 4 серпня 1971 року в Запоріжжі[3][4]. Закінчив Запорізький національний університет (спеціальність — історик)[4][5]. Від 1989 року працював лісничим відділу охорони природи; молодшим, старшим та провідним науковим співробітником відділу охорони пам'яток історії та культури; завідувачем відділу музею; заступником директора з наукової роботи (2005—2007); генеральним директором (2007—2022) Національного заповідника «Хортиця»[6]. Перебуваючи на крайній посаді було відкрито: скіфське городище в балці Совутиній; святилище доби бронзи на висоті Брагарня; культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга; підводні археологічні пам'ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина. Був куратором будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ»[6]. 2012 року обраний головою Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України[7]. Після початку повномасштабного російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України[8]. Нині в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра»: виконувач обов'язків генерального директора (від 14 квітня до 28 жовтня 2023 року)[8], генеральний директор (від 28 жовтня 2023 року)[9]. Автор понад 30 наукових публікацій[8]. Нагороди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
