Народився в Харкові в родині лісничого Якова Юхимовича Парамонова. Батьки походили родом із села Яськи на Одещині, де і проживала до своєї смерті його мати Ольга Іванівна Парамонова (до шлюбу Буравчук).[3]
З 1917 по 1924 працював науковим співробітником Київської сільськогосподарської станції, вивчаючи проблеми боротьби з сільськогосподарськими шкідниками.
Всі роки, перебуваючи на посаді керівника Зоологічного музею, С. Я. Парамонов приділяв значну увагу високому рівню підготовки аспірантів в галузі ентомології та палеонтології.
Науковий ступінь доктора біологічних наук отримав 1940 р. (захист в КДУ 9.01.40, постанова ВАК 21.12.40) за монографічний огляд мух-бринівок (родина Bombyliidae) (підродина Bombyliinae)[15] (саму ту книгу здав до друку ще 1937 р.). Звання професора присуджено 1941 р.
Під час німецької окупації (1941—1943) залишився в Києві працюючи в Зоологічному музеї під окупаційною владою, зокрема з січня 1942 року до осені 1943 року в складі Інституту захисту рослин Сільгоспуправління РКУ.
Завдяки С. Я. Парамонову було врятовано заміновані при відступі радянських військ будівлі Національної опери та Академії наук[16].
Після евакуації з Києва до 1945 року був директором музею (ймовірно, природничого) в Позені та Гановері. З 1945 по 1946 р. жив у Парижі. У цей період він намагався емігрувати далі в США, але за сприяння відомого британського ентомолога російського походження, Бориса Петровича Уварова, отримав дозвіл на імміграцію до Австралії, і обрав для подальшого проживання саме цю країну, оскільки її ентомофауна була на той час незрівнянно менш вивченою. Перш ніж переїхати до Австралії, С. Я. Парамонов 1947 р. провів у Лондоні, вивчаючи типові екземпляри австралійських двокрилих. З 1947 в еміграції в Австралії; науковий співробітник CSIRO.[4]
Вивезена окупаційними німецькими військами з Києва до Німеччини як трофей наукова колекція досі зберігається в Природничому музеї Берліна; найважливішу її частину, колекцію типів, описаних С. Я. Парамоновим, евакуйовану у 1941 р. до Уфи після закінчення війни було віднайдено і повернуто до Києва, де вона зберігається і досі в Інституті зоології НАН України.[4]
Деякі з його ейдологічних праць українського періоду наукової творчості:
Парамонов, С. Я. 1935. Проблема видоутворення і ареал. Збірник праць Зоологічного музею, № 15: 5–26. (Серія: Труди Інституту зоології та біології; Том 7).
Парамонов, С. Я. 1936. Методи сучасної зоосистематики (зоографії). Збірник праць Зоологічного музею, 14: 3–42. (Серія: Труди Інституту зоології та біології; Том 5).
Парамонов С. Я. 2016. Хемогенез – новая теория эволюции. В кн.: Шаповал А. І. Документи С. Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : джерелознавче дослідження [Електронне видання]. НАН України, НБУ імені В. І. Вернадського, Інститут архівознавства. Київ, 2016. 161-227. http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/EIF0000071/ (за: ІА НБУВ, ф. 258, оп. 2, спр. 52, арк. 1–72. Машинопис.)
Твори, видані під псевдонімом «Сергей Лесной»
С. Я. Парамонов є автором численних історичних розвідок, оповідань, віршів, нарисів, спогадів та публіцистичних статей[23], частину з яких опубліковано під псевдонімом «Сергей Лесной».
Слово о Полку Игореве. Исследование в четырех томах. К 150-летию со дня опубликования. (Париж, 1950—1953)
Чертовщина под Лысой горой (Париж, 1952)
История «руссов» в неизвращенном виде (Париж; Мюнхен, 1953—1960)
Пересмотр основ истории славян (Мельбурн, 1956)
Кто создал древнюю Русь: Славяне или германцы? (Париж, 1960, «Возрождение» № 108)
↑Шаповал, А. І. 2014. Особовий фонд Сергія Яковича Парамонова як джерело дослідження біографії та наукової діяльності вченого. Рукописна та книжкова спадщина України, 18: 91–112.
↑Шаповал, А. І. 2016. Документи С. Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: джерелознавче дослідження. НБУВ НАН України, Київ, 1–352.
↑Загороднюк, І. 2019. Концепції виду в біології: музеологічний аспект та його розвиток в Україні. Природнича музеологія. Випуск 5. НАН України; Національний науково-природничий музей. Київ, 23–29.
Шаповал, А. І. 2014. Особовий фонд Сергія Яковича Парамонова як джерело дослідження біографії та наукової діяльності вченого. Рукописна та книжкова спадщина України, 18: 91–112.
Шаповал, А. І. Документи українського ученого С. Я. Парамонова у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: розміщення, склад, знахідки / А. І. Шаповал // Архіви України. – 2016. – № 1. – C. 123-145. – URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002653