Пауль Еренфест

|Посада=

Пауль Еренфест
Paul Ehrenfest
Народився	18 січня 1880(1880-01-18) Відень
Помер	25 вересня 1933(1933-09-25) (53 роки) Амстердам ·вогнепальна рана
Країна	Австро-Угорщина→ Нідерланди
Національність	євреї[1]
Діяльність	фізик, фізик-теоретик, викладач університету, математик
Alma mater	Віденський університет
Галузь	фізика
Заклад	Віденський університет Петербурзький політехнічний інститут Лейденський університет
Посада	професор
Науковий ступінь	доктор філософії (червень 1904)
Науковий керівник	Людвіг Больцман Фелікс Клейн Давид Гільберт
Вчителі	Людвіг Больцман
Відомі учні	Гендрік Крамерс Гендрік Казімір Грегорі Брейт Дірк Костер Самуель Гоудсміт Джордж Уленбек Юрій Крутков Енріко Фермі
Аспіранти, докторанти	Йоганнес Мартінус Бюрґерс Ян Тінберґен[2] Гендрік Крамерс[3] Дірк Костер Джордж Юджин Уленбек Самуель Аврам Гоудсміт Гендрік Казімір Фрідман Олександр Олександрович Юрій Крутковd Arend Joan Rutgersd[4] Jan Treslingd[4] Roelof Luppo Kransd[4] Henri Florind[4]
Членство	Академія наук СРСР Російське хімічне товариство Нідерландська королівська академія наук Російська академія наук
У шлюбі з	Афанасьєва Тетяна Олексіївна[1]
Діти	Тетяна Еренфест Galinka Ehrenfestd
Родичі	Hugo Ehrenfestd
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Пауль Еренфест у Вікісховищі

Пауль Еренфест (нім. Paul Ehrenfest; 18 січня 1880(18800118), Відень — 25 вересня 1933, Амстердам) — австрійський та нідерландський фізик-теоретик. Член Нідерландської АН, іноземний член АН СРСР (1924). Творець найбільшої наукової школи.

Пауль Еренфест народився і виріс в Відні, в єврейській родині, що походила з Моравії. Його батьки, Зигмунд Еренфест і Йоханна Еллінек, тримали бакалійний магазин. Хоча сім'я Еренфеста не була надто релігійною, Пауль відвідував курси івриту й історії євреїв. Пізніше він завжди наголошував на своєму єврейському походженні. Після випуску зі школи Еренфест вступив до гімназії, де його улюбленим предметом була математика.

У 1904 році Еренфест закінчив Віденський університет, де під керівництвом Л. Больцмана вивчав кінетичну теорію та термодинаміку. Університетські курси стимулювали Еренфеста зайнятися теоретичною фізикою. У той час була поширена практика навчання більш ніж в одному виші, тому Еренфест вступив до Геттінгенського університету, який був найважливішим центром математичної і теоретичної фізики. Там він зустрів свою майбутню дружину — Тетяну Афанасьєву, що походила з Російської імперії і стажувалася в Геттінгені. Слід зазначити, що навесні 1903 року, під час короткої поїздки до Лейдена, Еренфест познайомився з Гендріком Антоном Лоренцем.

У той же час Еренфест готував дисертацію на тему руху негнучких тіл у рідинах. Він здобув докторський ступінь 23 червня 1904 року у Відні, де він жив з 1904 по 1905. Потім, у вересні 1906 року, Еренфест повернувся назад в Геттінген. Він не встиг побачитися з Больцманом до смерті останнього 5 вересня 1906 року. Еренфест написав досить великий некролог, де виклав більшу частину досягнень Больцмана. Фелікс Клейн, головний редактор Науково-Математичної Енциклопедії, розраховував, що Больцман напише огляд з статистичної механіки. Тепер же він попросив Еренфеста зайнятися цим. Разом з дружиною Еренфест працював над завданням кілька років; робота була надрукована лише у 1911 році.

У 1907 році подружжя переїхало у Санкт-Петербург, де Еренфест познайомився з Абрамом Федоровичем Йоффе та іншими молодими російськими фізиками, читав лекції в Петербурзькому політехнічному інституті, вів на дому теоретичний семінар. Однак, ізольований від наукового товариства і без шансів на постійну викладацьку роботу, він через кілька років вирішив повернутися в Західну Європу. На початку 1912 року Еренфест зробив невелику подорож по університетах Німеччини та Австрії, зустрівся з М. Планком в Берліні, своїм старим другом Герглотцем (нім. Herglotz) в Лейпцигу, Арнольдом Зоммерфельдом в Цюриху. Після першої зустрічі з Альбертом Ейнштейном у Празі, вони стають близькими друзями. Ейнштейн запропонував Еренфесту працювати у Празі, однак незабаром надійшла пропозиція Гендріка Лоренца замінити його на професорської посади в Лейденському університеті. Відмовитися від такої приємної пропозиції Еренфест не міг: у грудні 1912 року він урочисто вступив на посаду.

Відразу ж після поселення у Лейден Еренфест організував семінар, який відвідували багато провідних вчених Європи та Америки (досить згадати імена А. Ейнштейна та Н. Бора) і на якому обговорювалися найважливіші питання становлення квантової механіки та статистичної фізики. З'явилися перші голландські учні Еренфеста, багато молодих вчених приїжджали в Лейден на стажування. Еренфест не порвав зв'язки з Росією, запрошував працювати до себе молодих радянських вчених, сам неодноразово відвідував СРСР (1924, 1929—1930, 1933).

Останні роки життя Еренфеста були затьмарені важкими сумнівами у власних силах, у своїй здатності внести вклад в науку і відповідати займаній посаді. Ця ситуація погіршувалася сімейними проблемами (хворобою сина), життя стало для нього важким тягарем. 25 вересня 1933 року Еренфест наклав на себе руки.

Основні праці присвячені обґрунтуванню статистичної механіки, квантової теорії, теорії відносності, теорії фазових переходів. У 1911 Еренфест спільно зі своєю дружиною Т. О. Афанасьєвою провів логічний аналіз статистичної механіки (так звана «модель урн») і висунув квазіергодичну гіпотезу.

У квантовій теорії розробив метод адіабатичних інваріантів (1916), сформулював теорему про середні значення квантово-механічних величин (теорема Еренфеста, 1927). У 1931 році спільно з Р. Оппенгеймером розглянув статистичні властивості атомних ядер: ядра з непарним атомним номером підкоряються статистиці Фермі-Дірака, а з парним — статистиці Бозе-Ейнштейна (теорема Еренфеста-Оппенгеймера). Це привело Еренфеста до думки про недостатність протон-електронної гіпотези будови ядер, що існувала в той час, для пояснення експериментальних результатів.

У 1933 році Еренфест ввів поняття фазових переходів другого роду, вивів так звані співвідношення Еренфеста.

У 1910 році Еренфест першим запропонував використовувати математичну логіку в техніці^[5].

• Пуанкаре А., Эренфесты Т. и П., фон Нейман Дж. Работы по статистической механике. — Ижевск : РХД, 2011. — 282 с. — ISBN 978-5-93972-890-4. (рос.)
• Эренфест П. Относительность. Кванты. Статистика: Сборник статей / П. Эренфест. — М. : Наука, 1972. — 360 с. (рос.)

• Г. Е. Юленбек. Воспоминания о профессоре П. Эренфесте // УФН. — 1957. — Т. 62, № 7. (рос.)
• А. Ф. Иоффе. Дополнение к «Воспоминаниям о профессоре П. Эренфесте» Г. Е. Юленбека // УФН. — 1957. — Т. 62, № 7. (рос.)
• В. Я. Френкель. Пауль Эренфест — учёный и человек // УФН. — 1969. — Т. 98, № 7. (рос.)
• Б. М. Болотовский, Я. А. Смородинский. Книга о Пауле Эренфесте // УФН. — 1972. — Т. 107, № 5. (рос.)
• В. Я. Френкель. Пауль Эренфест. — 2-е изд., перераб. и доп. — М : Атомиздат, 1977. — 192 с. (рос.)
• Ю. А. Храмов. Физики: Биографический справочник. — М : Наука, 1983. — С. 311—312. (рос.)

• Фазовые переходы второго рода (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Paul Ehrenfest

Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.