Петров Євген Петрович

Євген Петров
Ім'я при народженні	Євген Петрович Катаєв
Псевдонім	Євген Петров
Народився	13 грудня 1903(1903-12-13) Одеса
Помер	2 липня 1942(1942-07-02) (38 років) Ростовська область
Поховання	Ростовська область
Громадянство	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	письменник-сатирик, міліціонер, кореспондент
Alma mater	Одеський державний аграрний університет
Мова творів	російська
Роки активності	1923–1942
Напрямок	реалізм
Жанр	фейлетон, роман, новела, повість
Magnum opus	«Дванадцять стільців»
Брати, сестри	Катаєв Валентин Петрович
Діти	Катаєв Петро Євгеновичd і Катаєв Ілля Євгенович
Нагороди
Петров Євген Петрович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Lib= |Член КПРС:=

Євген Петрович Петров (справжнє прізвище — Катаєв, рос. Евгений Петрович Петров; 13 грудня 1903, Одеса — 2 липня 1942, Ростовська область) — російський радянський письменник, співавтор (разом із І. Ільфом) у написанні сатиричних романів «Дванадцять стільців» та «Золоте теля» — класики російської літератури радянської доби.

Народився в Одесі в родині вчителя історії.

В Одесі Катаєви жили на Канатній вулиці. Брат письменника Валентина Катаєва.

У 1920 році закінчив 5-ту Одеську класичну гімназію.

Протягом трьох років служив інспектором одеського карного розшуку (у автобіографії Ільфа і Петрова (1929) про цей період життя сказано: «Першим його літературним твором був протокол огляду трупа невідомого чоловіка»).

У 1923 році Петров приїхав до Москви, де став співробітником журналу «Красный перец».

У 1926 році прийшов працювати в газету «Гудок».

У 1927 році спільною роботою над романом «Дванадцять стільців» почалася творча співдружність Євгена Петрова та Іллі Ільфа (який також працював у газеті «Гудок»).

У 1935–1936 роках разом з І. Ільфом Є.Петров здійснив подорож до США, про що вони розповіли в пропагандистській книзі «Одноповерхова Америка».

Після раптової смерті І.Ільфа Є.Петров у співавторстві з Г. Мунблатом написав кілька кіносценаріїв, зокрема «Антон Іванович сердиться» (1941). В 1939—1941 роках працював над романом «Мандрівка до країни комунізму».

Під час Другої світової війни Петров став фронтовим кореспондентом. Загинув 2 липня 1942 — літак, на якому він повертався до Москви з Севастополя, збив німецький винищувач над територією Ростовської області, біля села Маньково. На місці падіння літака встановлено пам'ятник.

У 1950-х — 1960-х рр. перші в СРСР літературознавчі дослідження творів І.Ільфа та Є.Петрова здійснила київський літературознавець і текстолог Лідія Яновська^[4].

• 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, названий на честь тандему письменників Ільфа та Петрова

• Герасимова Г. П. Петров Євген // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 190. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Ілля Ільф і Євген Петров

• Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — Київ: КИТ, 2007. — 436 с.