Плавильний котел (казан) — це монокультурнаметафора на позначення гетерогенного (різнорідного) суспільства, яке стає більш гомогенним (однорідним), коли різні елементи "сплавляються" разом із загальною культурою; альтернативою є гомогенне суспільство, що стає більш гетерогенним через приплив здатних створювати дисгармонію в межах попередньої культури іноземних елементів з різним культурним походженням. Це також може призвести до створення гармонійного гібридного суспільства, відомого як "культурна амальгамація". Історично цей термін часто використовується для опису культурної інтеграції іммігрантів до Сполучених Штатів[1]. Пов'язане з цим поняття було визначено як "культурна адитивність"[2].
Метафора "melting-together" ("злиття воєдино") ввійшла у вжиток до 1780-х років[3][4]. У загальний же вжиток точний термін "плавильний котел" увійшов в США після того, як був використаний в якості метафори для опису злиття національностей, культур та етносів в однойменній п'єсі 1908 року.
Бажаність асиміляції та модель плавильного котла відкидається прихильниками мультикультуралізму[5][6], які пропонують альтернативні метафори для опису сучасного американського суспільства, такі як "салатниця" або "калейдоскоп", де різні культури змішуються, але в деяких аспектах залишаються відмінними[7][8][9]. "Плавильний котел" продовжує використовуватися як модель асиміляції в розмовному та політичному дискурсі поряд з більш інклюзивними моделями асиміляції в академічних дебатах про ідентичність, адаптацію та інтеграцію іммігрантів у різні політичні, соціальні та економічні сфери[10].
Критика метафори
Ганс-Герман Хоппе у своїй книзі "Демокарія: повалений бог" (2001) спростовує цю метафору:
Всупереч популярним нині мультикультурним міфам, Америка аж ніяк не була культурним «плавильним котлом». Навпаки, заселення північноамериканського континенту підтвердило елементарне соціологічне положення про те, що всі людські суспільства є породженням родин і систем спорідненості, а отже, характеризуються високим ступенем внутрішньої однорідності, тобто, що «свої» зазвичай асоціюються з «чужими», дистанціюються і відокремлюються від «чужих». Так, наприклад, відповідно до цієї загальної тенденції, пуритани переважно селилися в Новій Англії, голландські кальвіністи — в Нью-Йорку, квакери — в Пенсильванії та південних частинах Нью-Джерсі, католики — в Меріленді, а англікани та французькі гугеноти — в південних колоніях. [11]
↑p. 50 See "..whether assimilation ought to be seen as an egalitarian or hegemonic process, ...two viewpoints are represented by the melting-pot and Anglo-conformity models, respectively" Jason J. McDonald (2007). American Ethnic History: Themes and Perspectives. Edinburgh University Press. с. 50–. ISBN978-0748616343. Процитовано 27 листопада 2012.
↑Caves, R. W. (2004). Encyclopedia of the City. Routledge. с. 457. ISBN9780415252256.
↑Hans-Hermann Hoppe. Democracy – The God That Failed: The Economics and Politics of Monarchy, Democracy and Natural Order (Perspectives on Democratic Practice) 1st Edition, Routledge, 2001, chap. 13