Публій Корнелій Руфін (консул)

Публій Корнелій Руфін Publius Cornelius Rufinus
Консул, диктатор
Консул: 290 до н. е. та 277 до н. е. Диктатор: кінець 291 до н. е. — 285 до н. е.
Народження:	320 до н. е.[1]  Стародавній Рим
Смерть:	після 275 до н. е. невідомо
Країна:	Стародавній Рим
Рід:	Корнелії
Батько:	Публій Корнелій Руфін?
Мати:	невідомо
Шлюб:	невідомо
Діти:	Публій Корнелій (Сулла?)

Публій Корнелій Руфін (лат. Publius Cornelius Rufinus) — давньоримський політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 290 до н. е. та 277 до н. е., диктатор близько 291 — 285 до н. е. Прапрадід Луція Корнелія Сулли.

Походив з роду Корнеліїв. Імовірно, був сином Публія Корнелія Руфіна, диктатора 333 до н. е.. У 290 до н. е. обрано консулом, отримав тріумф за перемогу над самнітами. У період між 291 та 285 до н.е. обіймав посаду диктатора, імовірно rei gerundae causa, тобто «для ведення війни».

У 277 до н. е. обраний консулом вдруге та відзначився у Пірровій війні, узявши за допомогою військових хитрощів розташовані на півострові Калабрія Кротон та Локри.

У 275 до н.е. був вигнаний цензором Гаєм Фабріціо Лусціном з сенату за порушення законів про розкіш — цензор виявив у нього більшу за дозволену за законом кількість срібних виробів^[2][3].

• Публий Корнелий Руфин в Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology