SpaceX виробляє ракети-носії як постачальник послуг запуску, а також для різних дослідницьких цілей. Станом на 2022 рік SpaceX виробляє та експлуатує ракети-носії середньої вантажопідйомності Falcon 9 Full Thrust та ракети-носії великої вантажопідйомності Falcon Heavy і завершує розробку і тестування надважкої ракети-носія Starship.
Перший запуск ракети Falcon 1 планувався на авіабазі Ванденберґ. Запуск носія був перенесений з VAFB через затримки і, в кінцевому підсумку, 24 березня 2006 року стартував з атола Кваджалейн, що на Маршаллових островах[1]. Для Випробувального центру імені Рейгана, з якого відбувся пуск, це була перша спроба виведення ракетою на орбіту вантажу з цього майданчика.
Falcon 1 був невеликим, частково багаторазовим носієм, здатним виводити кілька сотень кілограмів на низьку навколоземну орбіту. Він також функціонував як стенд для розробки концепцій і компонентів для більшої ракети-носіяFalcon 9. [2].
Falcon 1 здійснив свій перший успішний комерційний політ з виведення корисного вантажу на орбіту 13 липня2009. Це був п'ятий і останній запуск Falcon 1. З п'яти пусків між 2006 і 2009 роками лише 2 були успішними. Falcon 1 став першою приватною рідкопаливною ракетою-носієм, що досягла орбіти.
8 вересня2005 SpaceX оголосила про розробку Falcon 9 — ракети, що має дев'ять двигунів Merlin на першому ступені і має конкурувати з ракетами Дельта IV і Atlas V. Обидві ступені були розроблені для повторного використання.
Компанія придбала тестувальний майданчик МакГрегор, штат Техас неробочої компанії Белл Ейрспейс, де звела найбільший випробувальний стенд для Falcon 9. 22 листопада2008 випробувано на стенді дев'ять двигунів Merlin 1С для Falcon 9, які видали потужність 350 метричних тонн-сили (3,4МН) тяги.
Перший носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал30 грудня2008. Перший політ кілька разів відкладався і відбувся 4 червня2010, о 2:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти.
А вже третій старт Falcon 9 22 травня 2010 року COTS Demo Flight 2 успішно вивів вантажний космічний корабель Dragon на орбіту, після чого він стикувався з МКС. Це була перша доставка вантажу на станцію приватною фірмою[3].
22 грудня2015перший ступінь ракети-носія Falcon 9 Full Thrust, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю[4].
8 квітня2016 після виведення на орбіту вантажного корабля Dragon ракета-носій Falcon 9 FT здійснила першу вдалу вертикальну посадку на плавучу в Атлантичному океані платформу ASDS[5]. До успішного запуску 8 квітня Space X зробила дві невдалі спроби посадки першого ступеню повторного використання ракети-носія Falcon 9 на плавучу платформу ASDS. У січні зламалася одна з опор. 4 березня при посадці ступінь ракети зруйнувався.
1 вересня 2016 на майданчику SLC-40 на мисі Канаверал під час заливання ракетного палива стався вибух ракети Falcon 9. Ракету із супутником ізраїльської компанії «Spacecom Ltd» було втрачено, постраждалих немає. У результаті інциденту стартову платформу частково зруйновано[6].
14 січня 2017 тридцятий запуск було успішно здійснено зі стартового майданчика SLC-3на базі Ванденберг у Каліфорнії. Ракета-носій Falcon 9 вивела на орбіту одразу 10 супутників Iridium NEXT 1-10, а перший ступінь успішно повернувся на плавучу платформу в Тихому океані ASDS.[7]
6 березня 2018 р. Компанія SpaceX успішно здійснила запуск ракети-носія Falcon 9 з іспанським супутником зв'язку Hispasat 30W-6 вагою близько шести тонн.[8]
19 квітня 2018 року SpaceX провела успішний запуск космічного телескопа TESS, мисливця за екзопланетами наступного покоління. Запуск був проведений за допомогою ракети-носія Falcon 9, яка стартувала з космодрому на мисі Канаверал. Телескоп TESS під час виконання своєї основної наукової місії простежить за більш ніж 200 тисячами найяскравіших зірок, що знаходяться по сусідству в Сонячною системою, і буде шукати планети, використовуючи традиційний транзитний метод[9].
20 січня 2021 року SpaceX запустила восьмий раз один і той же перший ступінь, вивівши на орбіту супутники Starlink, це був 105-й запуск ракет покоління Falcon 9. Перед цим ще один ступінь полетів 7 раз.[10]
Falcon 9 Full Thrust — також відомий як Falcon 9 v1.2 — третя версія SpaceXFalcon 9 орбітального ракети-носія. Проектувалась у 2014—2015, запуски розпочались у грудні 2015. Планується здійснити більше 50 запусків за період 2017—2019. У грудні 2015 версія Falcon 9 Full Thrust здійснила перший запуск на орбіту з вертикальним приземленням першого багаторазового ступеня.
Falcon 9 Full Thrust — це суттєво оновлена версія ракети-носія Falcon 9 v1.1, який здійснив останній політ у січні 2016 року. Були вдосконалені двигуни першого і другого ступеня, збільшений паливний бак другого ступеня і паливне ущільнення, носій здатен виводити корисне навантаження на геостаціонарну орбіту і здійснювати приземлення для повторного використання.[11]
Фінальна модифікація ракети Фалькон 9. В новій модифікації буде збільшена тяга на всіх двигунах, вдосконалені посадкові стійки, буде покращення багаторазового першого ступеня і багато інших.
Ракета-носій Falcon Heavy заявлена найпотужнішою діючою ракетою у світі на момент майбутнього запуску. Розробляється, перший політ призначений на листопад 2016[12]. Перенесено на листопад 2017[13], а потім на грудень 2017 року. У грудні Ілон написав у твітері, що запуск відбудеться у січні 2018.[14] Ракета стартувала 6 лютого 2018 року і запустила на ГЦО автомобіль Tesla Roadster Ілона Маска.[15]
10 грудня 2020 року SpaceX провела масштабні льотні випробування прототипу міжпланетного багаторазового космічного корабля Starship SN8. Запуск та підйом на 12,5 кілометрів і точне управління закрилками ракети до точки посадки пройшли вдало, але через замалий тиск палива один з трьох двигунів не працював, тому швидкість приземлення була завеликою. Прототип космічного корабля вдарився об майданчик для посадок і вибухнув.[16]
7 січня 2021 року SpaceX провела передстартовий запуск прототипу міжпланетного багаторазового космічного корабля Starship SN9. Для виправлення проблеми, яка стала причиною аварії SN8, були внесені «незначні зміни». Двигуни прототипу, який встановлено на пусковому комплексі в містечку Бока Чика, штат Техас, вдало пройшли вогневі випробування.[17] Проте сам запуск закінчився вибухом.
Станом на березень 2021 року було зроблено кілька тестових запуски корабля Starship (SN8, SN9 та SN10). Три з них на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали. Останній раз 3 березня 2021 року Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але через 2 хв після посадки вибухнув.[18][19]
2005 оголошено що 27 з обтікачем діаметром 3,7 м; 35 з обтікачем діаметром 5,5 м на НОО. 2009 заявлялось: 44 чи 49,5 на НОО чи ГПО з обтікачем діаметром 5,2 м.
95 до НОО або між 55 і 95 (залежить від маси супутника) до ГПО
↑B. de Selding, Peter (16 жовтня 2015). SpaceX Changes its Falcon 9 Return-to-flight Plans. SpaceNews. Процитовано 27 січня 2016. It can then use the extra muscle to return the rocket’s first stage to a landing platform even after missions to geostationary orbit. The Falcon v1.1, which will be used only once more, for a low-orbit mission for NASA, does not have sufficient power to perform a geostationary transfer orbit mission and a return of the rocket’s first stage, a maneuver that consumes substantial fuel on its own.
