Рубіна Діна Іллівна

Рубіна Діна Іллівна
рос. Дина Ильинична Рубина
Народилася	19 вересня 1953(1953-09-19)[1][2] (71 рік)  Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[3]
Країна	Ізраїль
Діяльність	письменниця, сценаристка, редакторка
Сфера роботи	белетристика[4] і фільм[4]
Alma mater	Державна консерваторія Узбекистануd
Мова творів	російська
Жанр	проза
Сайт: Персональный сайт
Рубіна Діна Іллівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ді́на Іллі́вна Ру́біна (нар. 19 вересня 1953, Ташкент, Узбецька РСР) — ізраїльська письменниця і кіносценарист, яка пише російською мовою.

Член Спілки письменників Узбецької РСР (1978), Спілки письменників СРСР (1979), міжнародного ПЕН-клубу, Спілки російськомовних письменників Ізраїлю (1990).

Народилася 19 вересня 1953 року в Ташкенті в сім'ї художника Іллі Давидовича Рубіна (родом з Харкова) і вчительки історії Ріти Олександрівни Рубіної (уродженої Жуковської, родом з Полтави). Мати евакуювалася в Ташкент у сімнадцять років під час війни, тато, повернувшись з фронту після демобілізації, оселився у батьків в Ташкенті. Діну Рубіну назвали на честь Діни Дурбін — американської кіноактриси, зірки Голлівуду 1940-х років^[6][7].

Закінчила спеціалізовану музичну школу імені В. А. Успенського при ташкентській консерваторії. Враження від школи увійшли до збірки повістей та оповідань «Уроки музики».

У 1977 році Рубіна закінчила ташкентську консерваторію, викладала в Інституті культури в Ташкенті.

З Ташкентом 1940-х — 1960-х років тісно пов'язані сюжет і життя героїв її роману «На сонячному боці вулиці».

Перші юнацькі твори Діни Рубіної були опубліковані на сторінках журналу «Юность». Перше оповідання сімнадцятирічної письменниці, надруковане в журналі, називалося «Неспокійна натура» і було опубліковане в 1971 році в розділі журналу «Зелений портфель». Літературну популярність Діні Рубіної принесла публікація в 1977 році повісті «Коли ж піде сніг?..». У ній дівчинка зустрічає свою любов напередодні смертельно небезпечної операції. За цим твором був знятий фільм, поставлені теле- і радіовистава написана п'єса, яка багато років йшла на сцені Московського ТЮГу. У тому ж році, у віці 24 років, вона стала членом Спілки письменників УзССР — на той момент наймолодшим в країні членом подібних організацій. У 1979 році стала членом спілки письменників СРСР.

На зйомках фільму «Наш онук працює в міліції» за повістю «Завтра, як зазвичай» письменниця познайомилася зі своїм другим чоловіком, і поїхала з ним до Москви. Фільм вийшов невдалим, але після нього Діна Рубіна написала одну з кращих своїх речей «Камера наїжджає». У Москві письменниця жила і працювала до від'їзду на постійне місце проживання до Ізраїлю в кінці 1990 року.

Після переїзду до Ізраїлю працювала літературним редактором в щотижневому літературному додатку «П'ятниця» до російськомовної газети «Наша страна».

У ці роки роботи Рубіної починають публікувати російські журнали «Новый мир», «Знамя», «Дружба народов»^[7].

У 2001—2003 працювала у Москві на посаді керівника культурних програм Єврейського агентства (Сохнут).

Довгий час Діна Рубіна жила в місті Маалє-Адумім, описаному в деяких її творах. В даний час проживає в місті Мевасерет-Ціон.

Рубіна стала автором трьох варіантів «Тотального диктанта», який відбувся в 2013 році.

3—4 жовтня 2014 року Діна Іллівна взяла участь у театралізованих онлайн-читаннях «Каренина. Живое издание»^[8].

• Син — Дмитро (нар. 1976, від першого шлюбу у 1973—1978 роках). Другий чоловік (з 1984 року) — художник Борис Карафелов, постійний ілюстратор її творів. Дочка — Єва Гасснер (нар. 1986). Сестра — Віра Рубіна, скрипалька і музичний педагог у Бостоні.

• Премія Міністерства культури Узбекистану за п'єсу «Чудова дойра» для театру музичної комедії, написану нею спільно з поетом Рудольфом Баринським в кінці 1970-х років XX століття в Ташкенті, за мотивами узбецьких народних казок.
• Премія імені Ар'є Дульчина (Ізраїль) за книгу «Один інтелігент всівся на дорозі».
• Премія Спілки письменників Ізраїлю за роман «Ось йде Месія!».
• Російська премія «Велика книга» за 2007 рік за роман «На сонячному боці вулиці».
• березень 2008 — премія Благодійного фонду Олега Табакова за оповідання «Адам і Мірьям», опублікований в журналі «Дружба народов», № 7, 2007 рік.
• квітень 2009 — премія «Портал», кращий фантастичний твір (велика форма) за роман «Почерк Леонардо».

• 1996 — «Ось йде Месія!»
• 1998 — «Останній кабан з лісів Понтеведра»
• 2004 — «Синдикат», роман-комікс^[9][10]
• 2006 — «На сонячному боці вулиці» (чотири наклади).
• 2008 — «Почерк Леонардо»
• 2009 — «Біла голубка Кордови»
• 2010 — «Синдром Петрушки»
• 2014 — Цикл «Руська канарейка»
  • «Желтухін»
  • «Голос»
  • «Блудний син»
• 2017 — «Бабий вітер»
• 2018 — «Наполеонів обоз». Кн. 1, «Горобиновий клин»
• 2019 — «Наполеонів обоз». Кн. 2, «Білі коні»
• 2019 — «Наполеонів обоз». Кн. 3, «Ангельский ріжок»
• 2019 — «Вавилонський район безрозмірного міста»

• 1979 — Коли ж піде сніг?
• 1984 — Наш онук працює в міліції
• 2004 — На Верхній Масловці
• 2006 — Подвійне прізвище
• 2009 — Любка
• 2011 — На сонячному боці вулиці
• 2014 — Короткометражний фільм «Кінець епохи»
• 2015 — Синдром Петрушки

• Офіційний сайт Діни Рубиної(рос.)
• Діна Рубіна. Автобіографія(рос.)
• Інтерв'ю з Діной Рубіною: «Письменник і його 95 почуттів»(рос.)
• Інтерв'ю з Діною Рубіною: «Ізраїль — це міф»(рос.)
• Інтерв'ю з Діною Рубіною для журналу «Історії», розмовляв Костянтин Криницький(рос.)
• Інтерв'ю з Діною Рубиною, розмовляв Євген Кудряц(рос.)
• Інтерв'ю з Діною Рубіною: «Моя кар'єра почалася з трьох слів», розмовляла Варвара Богданова(рос.)
• Діна Рубіна у Журнальному залі(рос.)
• Інтерв'ю на «Радіо Свобода» в передачі Леоніда Велехова «Культ особистості»(рос.)