Сакраментальний союз (лат.unio sacramentalis; нім.sakramentalische Vereinigung) — лютеранське богословське вчення про реальну присутність тіла і крові Христа в християнській Євхаристії (див. Євхаристія в лютеранстві).
Тип союзу
Сакраментальний союз відрізняється від інших «союзів» у богослов'ї, таких як «особистий союз» двох природ в Ісусі Христі, «містичний союз» Христа і його Церкви, а також «природний союз» в людській особі тіла і душі. Подібним до особистого союзу вбачається аналог поєднання двох досконалих природ в особі Ісуса Христа, в якому обидві природи залишаються окремими: цілісність хліба і вина зберігається, хоча і з'єднується з тілом і кров'ю Христа.
У сакраментальному союзі освячений хліб з'єднується з тілом Христа, а освячене вино з'єднується з кров'ю Христа в силу первісного встановлення Христа, в результаті чого кожен, хто їсть і п'є ці «елементи» — освячений хліб і вино — насправді їсть і п'є також фізичне тіло і кров Христа. Лютерани стверджують, що те, що вони вважають біблійною доктриною manducatio indignorum («поїдання недостойного»), підтримує цю доктрину, а також будь-яку іншу доктрину, що стверджує реальну присутність.[1] Manducatio indignorum — це твердження, що навіть невіруючі, які їдять і п'ють в Євхаристії, насправді їдять і п'ють тіло і кров Христа[3]. Цей погляд був висунутий Мартіном Лютером у його «Сповіді про Вечерю Христову» 1528 року:
Чому ж тоді ми не повинні більше говорити під час Вечері: «Це є Тіло Моє», хоча хліб і тіло — це дві різні субстанції, а слово «це» вказує на хліб? Тут також з двох видів предметів відбулося з'єднання, яке я назву «сакраментальним з'єднанням», тому що Тіло Христове і хліб даються нам як таїнство. Це не є природний чи особистий союз, як у випадку з Богом і Христом. Це також, можливо, інший союз, ніж той, який має голуб зі Святим Духом, або полум'я з ангелом, але це також, безсумнівно, сакраментальний союз.[2]
Це стверджується у Віттенберзькій конкордації 1536 року та у Формулі злагоди. Формула злагоди поєднує цей термін зі зворотом («в, з і під формами хліба і вина»), що використовується серед лютеран для подальшого визначення їхньої точки зору:
Причина, по якій, крім виразів Христа і св. Павла (хліб на Вечері є Тіло Христове або причастя Тіла Христового), вживаються також форми: під хлібом, з хлібом, в хлібі [присутнє і пропонується Тіло Христове], полягає в тому, що за допомогою них можна відкинути папістську транссубстанцію і вказати на таїнственне з'єднання незмінної суті хліба і Тіла Христового.[3]
Примітки
↑Formula of Concord Solid Declaration VII.36-38 (Triglot Concordia, 983, 985 [1]; Theodore G. Tappert, The Book of Concord: The Confessions of the Evangelical Lutheran Church, (Philadelphia: Fortress Press, 1959), 575-576.
↑Weimar Ausgabe 26, 442.23; Luther's Works 37, 299-300.
