Сили безпеки й оборони України

С́или безп́еки й обор́они — збірна назва для всіх військових формувань та органів, які захищають суверенітет України: Збройні сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Національна поліція тощо. Сили безпеки й оборони є складовими Сектору безпеки і оборони України, куди також входить ОПК та інше^[1].

Визначення

Визначено поняття було в Воєнній доктрині України від 24 вересня 2015 року (втратила чинність 2021 року)^[2]:

сили безпеки — державні правоохоронні та розвідувальні органи, сили цивільного захисту та органи загальної компетенції, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України.

сили оборони — Збройні Сили України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні та розвідувальні органи, в частині залучення їх до виконання завдань з оборони держави.

Актуальним на кінець січня 2023 року є визначення в Законі про національну безпеку від 2018 року^[1]:

сили безпеки — правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України.

сили оборони — Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави.

Вжиток

Поняття «сили оборони» широко вживається в офіційних документах^[3], заявах посадовців^[4] та в медіа^[5]^[6]^[7]^[8] (в тому числі й до 2014 року^[9]).