Симон Дракул

Симон Дракул
Народився	24 вересня 1930(1930-09-24)  Лазарополеd, Маврово і Ростуша, Північна Македонія
Помер	11 січня 1999(1999-01-11) (68 років) або 10 січня 1999(1999-01-10)[1] (68 років)  Скоп'є, Північна Македонія
Країна	Північна Македонія[2]
Діяльність	письменник, історик, перекладач, сценарист
Alma mater	Університет св. Кирила і Мефодія
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	македонська[3]
Нагороди	Golden Arena for Best Screenplayd (1966)
IMDb	ID 0237042
Медіафайли у Вікісховищі

Симо́н Дра́кул (мак. Симон Дракул; 24 вересня 1930(19300924), с. Лазарополе, община Маврово і Ростуша, Королівство Югославія, тепер Північна Македонія — 11 січня 1999, м. Скоп'є, Македонія) — македонський письменник, драматург, перекладач, сценарист і історик.

Симон Дракул народився 24 вересня 1930 року в селі Лазарополе.

Навчався в Охриді та Скоп'є.

Закінчив філософський факультет Скопського університету. Доктор філософії.

Працював у скопських газетах «Молодий борець» („Млад борец“) та «Нова Македонія» („Нова Македония“), також у видавничому домі „Кочо Рацин“ та драматичним режисером у Македонському національному театрі; був членом редколегії часопису «Сучасність» („Современост“, Скоп'є).

Симон Дракул працював науковим керівником Інституту національної історії Македонії в Скоп'є.

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1953 року.

Помер 11 січня 1999 року в столиці вже незалежної македонської держави місті Скоп'є.

С. Дракул почав друкуватися відразу після закінчення університету — відомий своїми оповіданнями, історичними розвідками; працював також у жанрі драматургії та в галузі художнього перекладу^[4].

Бібліографія:

• «Гори і далі» („Планините и далечините“,оповідання, 1953);
• «Вир» („Витли во поројот, оповідання, 1956);
• «І зорі падають самі» („И звездите паѓаат сами“, роман, 1957);
• «Біла долина» („Белата долина“, роман, 1962);
• «До перемоги і після неї» („До победата и след нея“, сценарій, 1966);
• «Бунт» („Буни“, триптих: повість, роман, драма, 1980);
• „Распаќа“ (оповідання, 1985);
• «Архімандрит Анатолій Зографський» („Архимандрит Анатолиј Зографски“, монографія, 1988);
• «Або смерть» („Или смрт“, тетралогиі: „Глужд“, „Јас Георги Николов Делчев“, „Полноќна чета“, „Кобно место“, 1989);
• «Спраглий місяць» („Жедна месечина“, роман, 1997);
• «Апостол воєвода» („Апостол војвода“, монодрама, 1998).

Українською мовою оповідання Симона Дракула «З чужини» переклав Андрій Лисенко (увійшло до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

Симон Дракул за свою літературну творчість має премії: „Рациново признание“^[5] та „Кирил Пејчиновиќ“.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Симон Дракул

• Македонски писатели, Друштво на писатели на Македонија, Скопје, 2004, стр. 81. (мак.)
• Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 356.