Вихованець приватної футбольної школи Віктора Дарміна у Смолевичах. Виступав за дубль борисовського БАТЕ, а з 2010 року виступав у Першій лізі за «Руденськ», де незабаром став основним воротарем.
У березні 2012 року перейшов до жодинського «Торпедо-БелАЗа». У сезоні 2013 року став другим воротарем, часто з'являвся в стартовому складі. Залишаючись другим воротарем клубу в сезоні 2014 року, провів один матч в основі. У січні 2015 року продовжив контракт з «Торпедо-БелАЗ»[2]. У сезоні 2015 року одного разу виходив на поле в чемпіонаті Білорусі. У січні 2016 року після закінчення контракту залишив Жодино[3].
Покинувши «Торпедо-БелАЗ», поїхав на перегляд у мікашевицький «Граніт»[4], але в лютому, не підійшовши «Граніту», приєднався до новополоцького «Нафтану». У березні підписав угоду з новополовчанами[5]. У складі «Нафтану» став другим воротарем, після Ігора Довгялло. Наприкінці сезону 2016 року залишив Новополоцьк[6].
У лютому 2017 року стало відомо, що Раман став гравцем «Смолевичів-СТІ»[7]. За підсумками сезону 2017 року клуб вийшов до Вищої ліги. Розпочав підготовку до сезону 2018 року зі «Смолевичами», але в лютому 2018 року покинув клуб за згодою сторін і приєднався до мінського «Торпедо», з яким незабаром підписав контракт[8]. Сезон 2018 року розпочав як другий воротар після Костянтина Руденка, виступав за дубль, а в липні (після відходу Руденка) став основним воротарем команди.
На початку сезону 2019 року залишався основним воротарем «торпедівців», але згодом поступився місцем Артему Леонову. У липні 2019 року через фінансові проблеми покинув «Торпедо», а в серпні став гравцем берестейського «Руху»[9]. Допоміг «Руху» вийти у Вищу лігу, залишався одним з основних воротарів, чергуючи виходи в стартвовму складі з Олександром Нечаєвим. У січні 2021 року розірвав контракт з «Рухом»[10].
У січні 2021 року розпочав тренування з берестейським «Динамо», з яким у лютому підписав угоду[11].
Громадянська позиція
Після жорстокого розгону акцій протесту, спричинених масовими фальсифікаціями президентських виборів 2020 року, побиттям і тортурами затриманих протестувальників, Роман Степанов та 92 інших білоруських футболісти засудили насильство в Білорусі[12].