Субпровінційна адміністративна одиниця |
Країна |
КНР |
Кількість |
15 |
Субпровінційна адміністративна одиниця (кит. спр. 副省级行政区, піньїнь: Fùshěngjí xíngzhèngqū) — у КНР це адміністративна одиниця другого рівня, яка у ієрархії поділу є проміжною ланкою між провінційним рівнем[a] (звідси назва субпровінційна або підпровінційна) і префектурою.
Це поширюється на всі її підрозділи, адміністративні установи та політичні партії. Наприклад, голова такої одиниці за статусом прирівнюється до віце-губернатора провінції. Підпровінційні одиниці зазвичай включають головну центральну міську територію, яка поділена на райони, та навколишні повіти (міста-повіти у цьому разі будуть підвищені до рівня субпрефектури), що керуються субпровінційним відділом від імені провінції.
Субпровінційний підрозділ усе ще адміністративно підпорядковується провінції, як і префектури. Проте п'ять із них також є містами з окремо визначеними державою повноваженнями (кит. спр. 计划单列市计划单列市 / 計劃單列市) економічного блоку, які зазвичай контролює провінція: фінанси, митниця, планування економічної стратегії, зовнішньоекономічні відносини, банківська справа тощо.
Субпровінційні міста
16 міст отримали статус субпровінційних 25 лютого 1994 і, переважно, є столицями своїх провінцій. Після того, як Чунцін став містом прямого підпорядкування, їх залишилося 15:
Субпровінційні міста КНР
Назва |
Оригінал |
Провінція |
Скорочення |
Населення (перепис 2010)
|
Гуанчжоу |
кит. спр. 广州, піньїнь: Guǎngzhōu |
Гуандун |
穗 |
12 700 800
|
Далянь |
кит. спр. 大连, піньїнь: Dàlián |
Ляонін |
连(鲲) |
6 690 432
|
Нанкін |
кит. спр. 南京, піньїнь: Nánjīng |
Цзянсу |
宁 |
8 001 680
|
Нінбо |
кит. спр. 宁波, піньїнь: Níngbō |
Чжецзян |
甬 |
7 605 689
|
Сіань |
кит. спр. 西安, піньїнь: Xī'ān |
Шаньсі |
镐 |
8 467 837
|
Сямень |
кит. спр. 厦门, піньїнь: Xiàmén |
Фуцзянь |
鹭 |
3 531 347
|
Ухань |
кит. спр. 汉武, піньїнь: Wǔhàn |
Хубей |
汉 |
9 785 392
|
Ханчжоу |
кит. спр. 杭州, піньїнь: Hángzhōu |
Чжецзян |
杭 |
8 700 400
|
Харбін |
кит. спр. 哈尔滨, піньїнь: Hā'ěrbīn |
Хейлунцзян |
哈 |
10 635 971
|
Циндао |
кит. спр. 青岛, піньїнь: Qīngdǎo |
Шаньдун |
胶 |
8 715 100
|
Цзінань |
кит. спр. 济南, піньїнь: Jǐnán |
Шаньдун |
济 |
6 814 000
|
Чанчунь |
кит. спр. 长春, піньїнь: Chángchūn |
Цзілінь |
长 |
7 677 089
|
Ченду |
кит. спр. 成都, піньїнь: Chéngdū |
Сичуань |
蓉 |
14 047 625
|
Шеньчжень |
кит. спр. 深圳, піньїнь: Shēnzhèn |
Гуандун |
深(鹏) |
10 357 938
|
Шеньян |
кит. спр. 沈阳, піньїнь: Shěnyáng |
Ляонін |
沈 |
8 106 171
|
Чунцін був субпровінційним містом Сичуаню до 14 березня 1997-го.
Сіньцзянський корпус виробництва і будівництва також відповідає критеріям субпровінційного міста.
Ченду є найбільшим у списку за населенням і перевищує за цим показником місто-провінцію Тяньцзінь; Харбін та Ченду мають більшу площу, ніж Тяньцзінь.
Субпровінційні міські зони
Очільники міських районів Пудун (Шанхай) та Біньхай (Тяньцзінь) отримали повноваження голів субпровінційних міст.
Субпровінційна автономна префектура
Ілі-Казахська автономна область має у своєму складі префектури Алтай і Тачен на додачу до 11 одиниць повітового рівня. До 2001 ці повіти прямого підпорядкування були частиною скасованої префектури Ілі (伊犁地区). Така структура є виключенням у адмінподілі КНР. Однак, де-юре поняття субпровінційна автономна префектура не існує.
Субпровінційна автономна префектура
Назва |
Оригінал |
Провінція |
Скорочення |
Населення (перепис 2010) |
Набуття статусу
|
Ілі-Казахська АО |
кит. спр. 伊犁哈萨克自治州, піньїнь: Yīlí Hāsàkè Zìzhìzhōu |
СУАР |
伊犁 |
4 305 119 |
1979
|
Примітки