Техногенні ґрунти (рос.техногенные почвы, англ.technogenous earth, technogenous soil;нім.technogene Böden m pl) — узагальнена назва штучних ґрунтів, які утворилися в результаті гірничотехнічних, інженерно-будівельних, сільськогосподарських та інших видів людської діяльності.
Розрізняють насипні, намивні і змінені на місці техногенні ґрунти. Загальний обсяг техногенних ґрунтів у світі досягає понад 2 тис. км³. Найбільша кількість техногенних ґрунтів утворюється в районах великих гірничодобувних комплексів, урбанізованих аґломерацій, великих і старих міст.
Інтенсивність їх утворення в Україні досягає понад 1000 м³/км² на рік. Потужність відкладів досягає десятків і сотень метрів. Техногенні ґрунти використовують як основний матеріал для різних споруд, як закладальний матеріал при гірничих роботах, в дорожньому будівництві і для рекультивації земель.
Техногенні ґрунти можуть бути природного походження зі зруйнованою первинною структурою, мінеральними відходами промислового виробництва, твердими побутовими відходами, а також утвореними в процесі гідронамиву чи відсипання.
У всіх цих ґрунтах поступово відбуваються різноманітні фізичні, фізико-хімічні, біологічні та інші процеси, що веде, з одного боку, до їх самоущільнення та зміцнення, а з іншого – до розпаду. Тому таким ґрунтам притаманні особливості дисперсних ґрунтів.
Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.