Хіросіма, кохання моє

Хіросіма, кохання моє
фр. Hiroshima mon amour
Жанр	драматичний фільм[1][2]  і романтичний фільм[1][2]
Режисер	Ален Рене[1][2]
Продюсер	Анатоль Доманd
Сценарист	Марґеріт Дюрас
У головних ролях	Еммануель Ріва[3][2] , Ейджі Окадаd[3] , Бернар Фрессонd[3]  і П'єр Барбоd[3]
Оператор	Саша В'єрніd  і Мічіо Такахашіd
Композитор	Жорж Дельрю
Кінокомпанія	Argos Filmsd
Дистриб'ютор	Pathé  і Netflix
Тривалість	90 хв.
Мова	французька
Країна	Франція   Японія
Рік	1959
IMDb	ID 0052893
Хіросіма, кохання моє у Вікісховищі

«Хіросі́ма, коха́ння моє́» (фр. Hiroshima mon amour / Іросіма мон-амур /, яп. 二十四時間の情事 нідзю: йон дзікан но дзьо: дзі / «Двадцятичотиригодинний роман») — перший ігровий фільм Алена Рене за сценарієм французької письменниці Маргеріт Дюрас (1959). Головні ролі виконали французька актриса Еммануель Ріва та японський актор Ейдзі Окада^[en]. Фільм здобув приз Міжнародної федерації кінопреси.

Історія, здавалося б, короткого кохання в повоєнній Хіросімі французької кіноактриси (Ріва) та японського архітектора (Окада^[en]). На кожного з них тисне тягар минулого, з яким доводиться жити щогодини.

Нерозривний зв'язок минулого і сьогодення, вільні переходи від уявного до реального, голосова поліфонія, музична структура сюжету, поетичні асоціативні ходи, — фільм став гучним словом у галузі новаторської кіномови^[ru] (монтаж Анрі Кольпі) і дав привід відносити Алена Рене до так званої «нової хвилі».

Передбачалося, що сценарій до фільму напише Франсуаза Саган — Дюрас взялася за роботу вже після відмови модної письменниці.

Ален Рене запевняв, що його фільм побудовано на чіткому алгоритмі: «Я виклав Маргеріт алгебричну концепцію твору. Якщо показати „Хіросіму“ за допомогою діаграми, виявиться близька до музичної партитури квартетна форма^[ru]: теми, варіації на початкову тему, повтори, повернення назад, які можуть здатися нестерпними для тих, хто не приймає правил гри в цьому фільмі. На діаграмі було б видно, що фільм побудовано як трикутник, у формі лійки»^[4].

Рене заперечував проти песимістичного трактування свого фільму: «„Хіросіма“ не викликає відчуття неможливості життя… Те, що „Хіросіма“ показує людей, які страждають, не означає, ніби це — песимістичний фільм. Життя не завжди радісне, але принаймні прожиті моїми героями 48 годин вартують десяти років видимого щастя, яке насправді — лише летаргія. Найстрашніше — небуття, порожнє життя гірше, ніж страждання»^[5].

На момент знімань японський актор Ейдзі Окада не знав французької мови і тому мусив завчати свої репліки на слух.

Віктор Божович^[ru] рішуче відхиляв докори, що режисер зіставив незрівнянне: трагедію прозваної «німецькою підстилкою» дівчини з маленького Невера і загибель сотень тисяч; критик та історик мистецтва бачив у цьому якраз головну гуманістичну заслугу А. Рене, — «Совість неподільна. І людство тільки тоді виявиться на рівні вимог гуманізму, коли загибель одного безвинного сприйматиметься як трагедія, що дорівнює Хіросімі. Тоді й лише тоді стануть неможливими нові Хіросіми»^[5].

• Приз Міжнародної федерації кінопреси (здобула також стрічка «Чотириста ударів»)
• «Оскар», 1961

  Номінації

  • Найкращий оригінальний сценарій

• Британська академія (BAFTA), 1961

  Переможець

  • Премія об'єднаних націй

  Номінації

  • Кращий фільм
  • Найкраща іноземна актриса (Еммануель Ріва)

• Каннський кінофестиваль, 1959

  Номінації

  • «Золота пальмова гілка» (фільм виключено з офіційного відбору на прохання американського уряду, оскільки атомна зброя була забороненою темою)

«Hiroshima mon amour» — виконавський шедевр ранньої Ганни Герман (1966)^[6]. Спочатку композиція Збігнева Цехана^[pl] на вірші Мацея Зенона Бордовича^[pl] («Miłość do drzewa sprzyja tylko ptakom…») була створено для «польської Іми Сумак» — Віолетти Віллас.

2010 року парфумерний дім «Nez a Nez» випустив аромат Hiroshima mon Amour, названий так на честь фільму^[7].

• Москва, кохання моє