|
Індрек Зелінський
Індрек Зелінський (ест. Indrek Zelinski; нар. 13 листопада 1974, Пярну, Естонська РСР) — естонський футболіст та тренер, нападник. Виступав за збірну Естонії. Ранні рокиНародився в Пярну. Розпочав займатися футболом у 1985 році в молодіжній команді свого рідного клубу «Пярну» (Калев) під керівництвом тренера Марта Сігура. Клубна кар'єра«Флора»Грав у футбол на дорослому рівні з 1991 року: спочатку за скромні клуби нижчих дивізіонів Естонії з рідного Пярну («Калью», КЕК та «Калев»), але в 1993 році став гравцем «Флори». У сезоні 1993/94 років грав нерегулярно, але відзначився хет-триком у матчі плей-оф за чемпіонство проти «Норми», завдяки чому завоював свій перший трофей[2]. Свої перші сезони на контракті у «Флорі» провів, здебільшого виступаючи в оренді за команди «Лелле», «Тервіс» та «Курессааре». В основі столичного клубу почав грати в сезоні 1995/96 років. У сезоні 1997/98 років виграв у складі «Флори» свій другий чемпіонський титул, а в 1998 році — третій. 29 липня 1999 року «Флора» домовилася з англійським «Блекпулом» щодо трансферу Індрека, але перехід не відбувся через проблеми з отриманням дозволу на роботу у Великій Британії[3]. Оренда в «Лахті»2 грудня 1999 року уклав орендний договір з представником фінської Вейккаусліги фінському «Лахті»[4]. У команді виступав разом із співвітчизником Марко Крісталом. У жовтні 2000 року, по завершенні орендної угоди, повернувся до «Флори»[5]. «Ольборг»17 липня 2001 року відправився в оренду до 9 грудня 2001 року за 1,3 мільйона крон до представника датської Суперліги «Ольборга»[6]. А вже 4 серпня 2001 року відбувся повноцінний перехід до данського клубу за 4 мільйони крон[7]. За іншими даними «Флора» отримала близько 15 мільйонів естонських крон[8]. Протягом двох сезонів також виступав у парі зі своїм співвітчизником — нападником Андресом Опером, а за підсумками 2001 року визнаний найкращим футболістом Естонії. У сезоні 2001/02 років відзначився 13-ма голами, завдяки чому став найкращим бомбардиром клубу в чемпіонаті країни. Незважаючи на це новий головний тренер «Ольборга» Пол Ерік Андреасен вирішив відмовитися від послуг естонського нападника, який тепер змушений був шукати собі нову команду. У 2003 році відправлений в оренду в шведську «Ландскруну», а потім в датський «Фрем». «Левадія»У січні 2005 року повернувся до Естонії, де вільним агентом підписав 2-річний контракт з «Левадією»[9], останнім клубом у професіональній кар'єрі. Ставав найкращим бомбардиром «Левадії» в чемпіонаті протягом трьох сезонів поспіль з 2005 по 2007 рік, виграв чотири поспіль Мейстріліги (2006, 2007, 2008 і 2009 роках) та два національні кубки. У серпні 2009 року оголосив, що майже напевно піде з професіонального футболу наприкінці сезону[10]. Свій останній матч у Мейстрілізі зіграв 10 листопада 2009 року проти «Пайде», де був вилучений наприкінці першого тайму[11]. У 2010-2012 роках Індрек виступав у нижчих лігах Естонії за «Есті Кондіс» - ветеранську збірну країни, а потім виступав за клуб «Ретро». Кар'єра в збірнійУ складі збірної Естонії дебютував 7 травня 1994 року в програному (0:4) товариському матчі проти США. 13 листопада 1996 року, у свій день народження, забив свій перший м'яч за збірну, в переможному (6:1) товариському матчі вразив ворота Андорри, а вже 16 листопада оформив хет-трик у товариському матчі з Індонезією. Найбільш пам'ятним вважав м'яч, який Зелінський забив 2 червня 2001 року у кваліфікаційному матчі чемпіонату світу 2002 року проти Нідерландів, тим самим вивів свою команду вперед на 76-й хвилині (2:1), однак у підсумку перемогли голландці (2:4)[12].У 2001 році визнаний найкращим футболістом року в Естонії, тричі вигравав нагороду «Срібний м’яч» Естонії — у 2000, 2003 та 2007 роках[13]. У 2005 році оголосив про завершення своєї кар'єри у збірній, однак у серпні 2007 року головний тренер естонців Вігго Єнсен викликав його на відбірковий матч чемпіонату Європи 2008 проти Андорри, де удар Зелінського на другій доданій хвилині виявився вирішальним (2:1). Святкуючи гол, ві зняв із себе футболку, бажаючи ще більше завести вболівальників, за що отримав другу для себе жовту картку в матчі та отримав вилучення[14]. 21 травня 2010 року відбувся прощальний матч у складі збірної: він вивів команду як капітана на товариську гру зі збірною Фінляндії та був замінений на 17-й хвилині. Загалом у 103 матчах за збірну відзначився 27 разів, другий бомбардир в історії команди після Андреса Опера із 38 голами. На керівних посадахУ грудні 2009 року Індрек Зелінський обійняв посаду керівника проектів фінансового відділу Естонського футбольного союзу[12]. 1 березня 2011 року очолив юнацьку команду «Левадії», починаючи з сезону 2012 року працював помічником головного тренера першої команди клубу Марко Крістала. У листопаді 2017 року очолив клуб "Вапрус" (Пярну). Має тренерську ліцензію УЄФА категорії A. Особисте життяВ Індрека є донька Йоганна-Ліза (2000 р.н.) від його дівчини Сігріт Ярвамягі, яка є дворазовою переможницею Кубка Естонії у складі жіночої команди «Флора». Статистика виступівКлубна
У збірнійПо роках
Забиті м'ячі
ДосягненняКлубні
Індивідуальні
Примітки
Посилання
Information related to Індрек Зелінський |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
