|
Азербайджанський Народний Уряд
Азербайджанський Народний Уряд (азерб. Azərbaycan Demokratik Firqəsi, рос. Азербайджанское народное правительство) — недовготривала, прорадянська клієнтська держава (листопад 1945 — листопад 1946 року) в північному Ірані. Заснована в Іранському Азербайджані, столиця — Тебріз. Її створення і скасування були частиною іранської кризи, яка була попередницею «холодної війни». ІсторіяДля постачання радянських військ військовими матеріалами, під час Другої Світової війни через територію Ірану, британські і радянські війська спільно окупували країну в серпні 1941 року[3]. Радянські війська з території Вірменської РСР, Азербайджанської РСР і Туркменської РСР і британські та індійські війська з Іраку атакували іранську територію і незабаром взяли контроль над країною. У вересні британці змусили шаха Реза Пехлеві відректися від престолу на користь свого сина Мухаммед Реза Пехлеві, який правив до 1979 року. З поваленням Реза Пехлеві у вересні 1941 року, радянські війська захопили Тебріз і північно-західний Іран з військових і стратегічних міркувань. Азербайджанський народний уряд — маріонетковий уряд створений СРСР, під керівництвом Джафара Пішеварі було проголошено в Тебрізі. Партія, яка була створена за прямою вказівкою Сталіна, базувалася на невдоволенні деяких місцевих жителів політикою централізації Реза Пехлеві. З північного Ірану під радянською окупацією, Сталін будував плани для «поширення соціалізму», створивши сепаратистські маріонеткові держави. Курдська Мехабадська Республіка була однією з таких держав і уряд СРСР вирішив створити сепаратистську державу в Північному Ірані з азербайджанською більшістю населення. За цей час проведено відродження азербайджанської літературної мови, яка була в значній мірі витіснена перською, за допомогою письменників, журналістів та викладачів з Азербайджанської РСР. Намагаючись етнічно одноманітніти країну, де половина населення складалася з етнічних меншин, Реза Пехлеві заборонив використання азербайджанської мови у школах, театрах, релігійних церемоніях, й у виданні книг. Сьогоденний режим продовжує цю заборону з 1979 року[4]. Ці накази були видані, попри те, що мати Реза Пехлеві — англ. Noosh Afarin і його дружина — англ. Taj-Al-Molook Ayrimlu обидві мали азербайджанське коріння. СтворенняFirqah-i Dimukrat, або Демократична партія Іранського Азербайджану (ДПІА), публічно оголосила про своє створення в Тебрізі 3 вересня 1945 групою ветеранів комуністів на чолі з Джафар Пішеварі. Після цього було запропоновано всім членам Народної Партії Ірану (НПІ) приєднатися до новоствореної партії[5] ДПІА розширила свій вплив на весь Іранський Азербайджан, й ініціювала місцевий державний переворот за допомогою Червоної армії, яка перешкодила втручанню іранської армії[6]. У перший тиждень вересня 1945, ДПІА, на чолі з Джафаром Пішеварі, давнім лідером революційного руху в Гіляні, оголосила себе на чолі Іранського Азербайджані, обіцяв ліберальні демократичні реформи, і розпустив місцеве відділення НПІ[7][8]. Пізніше у вересні 1945, на своєму першому з'їзді, ДПІ проголосила створення селянської міліції, яка до середини листопада 1945 захопила всі інші державні посади в провінції, і Іранський Азербайджан "став автономною республікою під керівництвом 39 членів національного виконавчого комітету "[9]. Прем'єр-міністром республіки був Ахмад Кордарі У той же час, США стримко нарощували військову допомогу іранському уряду. Під тиском з боку західних держав, Радянський Союз зменшив свою підтримку новоствореній державні й іранським військовим вдалося відновити іранську владу в листопаді 1946 року. Скасування13 червня 1946 року дійшли згоди Центральний уряд у Тегерані і делегати з Азербайджану на чолі з Пішеварі.[10] За цією угодою Пішеварі погодився відмовитися від своєї автономії, відмовився від своїх міністерств і прем'єра, і автономія увійшла до складу Ірану. Її парламент повинен бути перетворено в провінційні ради, визнані і передбачені в Конституції Ірану[10] До середини грудня 1946 року іранська армія зайняла Тебріз, поклавши тим самим кінець Народному Уряду Азербайджану після повного року його існування[11] За час існування автономії, близько 500 прихильників[12][13] шаха було страчено. Багато керманичів автономії знайшли притулок в Азербайджанській РСР. Джафар Пішеварі незабаром загинув в автомобільній катастрофі. Прем'єр-міністра Кордарі був в ув'язненні протягом багатьох років, а потім звільнений через невпинні зусилля його брата Казема. Див. такожПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
