Алжирський еялет

	Алжирський еялет
Прапор	Герб
Дата створення / заснування	1516
Офіційна назва	осман. ایالت جزایر غرب‎‎
Катойконім	جزائري, جزايرلي, Algérien, Algerian і Algerine
Офіційна мова	арабська і османська мова
Текст девізу	دار الجهاد
Країна	Алжирський еялет
Столиця	Алжир
Форма правління	султанат, еялет і Стратократія
Керівник виконавчої влади	бейлербей
Законодавчий орган	Диван
Спільний кордон із	Османський Туніс, Sharifian Empired
На заміну	Алжирський еялет[d] і Kingdom of Tlemcend
Час/дата припинення існування	5 липня 1830
Офіційна релігія	сунізм
	Алжирський еялет у Вікісховищі

36°47′06″ пн. ш. 3°03′45″ сх. д. / 36.785° пн. ш. 3.0625° сх. д. / 36.785; 3.0625

Алжи́рський еяле́т (осман. ایالت جزاير غرب, Eyalet-i Cezayir-i Garb, «Край Західних Островів») — еялет (край) Османської імперії у 1516–1830 роках. Охоплював територію сучасного Північного Алжиру, переважно землі середземноморського узбережжя. Адміністративний центр — Алжир. Оплот Османської імперії в районі Магрибу^[1]. Виконував роль османської бази для нападу на європейське судноплавство у Західному Середземномор'ї. Місце підготовки для воєн з мусульманськими династіями Заянідів і Хафсідів з Іфрикії, а також іспанськими володіннями у Африці. Центр берберських піратів і работоргівлі. Керувався султанськими намісниками — бейлербеями (1518–1570), пашами (1570–1659), агами (1659–1671) і деями (1671–1830). 1808 року населення еялету становило близько 3 мільйонів осіб, з них лише 10 тисяч турків або османомовних^[2]. Знищений у ході французького завоювання Алжиру 1830 року. На місці еялету була створена французька колонія Алжир.

Назва

Алжирський султанат (для 1517–1533 років)
Алжирське бейлербейство (тур. Cezayir Beylerbeyliği; для 1533–1570 років)
Алжирське пашство (англ. Pashalik of Algeria; для 1570–1659 років)
Алжирське действо (англ. Algerian deylik; для 1671–1830 років)
Алжирський еялет
Османський Алжир (англ. Ottoman Algeria)
Алжирське намісництво (англ. Regency of Algiers)

Правителі

Султани (1517—1533)

1517 — 1518: Арудж-реїс
1518 — 1533: Хайр ад-Дін Барбаросса

Бейлербеї (1533—1576)

1533 — 1546: Хайр ад-Дін Барбаросса
1546 — 1552: Гасан-паша (син Барбаросси)
1552 — 1556: Саліх-реїс
1556: Гасан Корсо, Мухаммад Куркогли, Юсуф І
1557: Яхья-паша
1557—1561: Гасан-паша (вдруге)
1561—1562: Ахмед Бостанджи
1562—1566: Гасан-паша (втретє)
1566—1568: Мухаммад-паша I (син Саліх-реїса)
1568—1571: Улуч Алі-паша
1571—1573: Араб Ахмед-паша
1573—1576: Рамдан-паша

Паши (1576—1659)

Аги (1659—1671)

Деї (1671—1830)

Примітки

↑ Abun-Nasr, Jamil (20 серпня 1987). A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge University Press. с. 151ff. ISBN 978-0-521-33767-0. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2010.
↑ Isichei, Elizabeth Isichei (1997). A history of African societies to 1870. Cambridge University Press. с. 263. ISBN 0-521-45444-1. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 24 жовтня 2010.

Джерела

Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300—1600 [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.] / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАН України. — Київ: Критика, 1998. — 286 с.

[Abun-Nasr_151-1] Abun-Nasr, Jamil (20 серпня 1987). A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge University Press. с. 151ff. ISBN 978-0-521-33767-0. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2010.

[2] Isichei, Elizabeth Isichei (1997). A history of African societies to 1870. Cambridge University Press. с. 263. ISBN 0-521-45444-1. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 24 жовтня 2010.

[1]

[2]