1902 року археолог Валеріос Стаїс виявив серед піднятих предметів кілька бронзових шестерень[2][3], закріплених у шматках вапняку. Артефакт залишався невивченим до 1951 року, коли англійський історик Дерек Джон де Солла Прайс зацікавився ним і вперше визначив, що механізм є унікальним античним механічним обчислювальним пристроєм.
Останнє дослідження затонулого корабля здійснив 1978 року Жак-Ів Кусто[4]. Він не знайшов ніяких додаткових фрагментів механізму, проте знайдені монети дали першу приблизну дату виготовлення знахідки — 85 до н. е.
Дерек Джон де Солла Прайс здійснив рентгенівське дослідження механізму і побудував його схему. 1959 року він опублікував у журналі «Scientific American» докладний опис антикітерського механізму[5]. 1971 року побудовано повну схему пристрою, за якою він мав 32 шестерні. Система шестерень із передавальним співвідношенням 254:19 застосовувалася для моделювання руху Сонця і Місяця щодо нерухомих зірок. Співвідношення обрано на основі Метонового циклу: 254 сидеричні місяці (період обертання Місяця відносно нерухомих зірок) з великою точністю становлять 19 тропічних років або 254-19 = 233 синодичні місяці (період змін фаз Місяця). Розташування Сонця і Місяця відображалося на циферблат на одному з боків механізму. За допомогою диференціальної передачі обчислювалася різниця положень Сонця і Місяця, яка відповідає фазам Місяця. Вона виводилася на інший циферблат. В механізмі використані також знання про сарос та екселігмос.
Британський годинникар Джон Глів побудував діючу копію механізму за цією схемою. 2002 року Майкл Райт[en], спеціаліст з механічних пристроїв Лондонського музею науки, запропонував свою реконструкцію[6][7]. Він стверджує, що механізм міг моделювати рух не лише Сонця й Місяця, але й п'яти відомих у давнину планет — Меркурія, Венери, Марса, Юпітера та Сатурна.
2005 року розпочато греко-англійський проект «Antikythera Mechanism Research Project»[8] під егідою Міністерства культури Греції. У ньому беруть участь науковці двох грецьких університетів та англійського Кардіффського університету (зокрема, професори Майк Едмундс і Тоні Фріт) із залученням найсучаснішої техніки. У тому ж 2005 році оголошено про виявлення нових фрагментів механізму. Для того, щоб встановити розташування шестерень всередині вкритих мінеральними відкладеннями фрагментів, скористалися можливостями сучасних технологій — комп'ютерної томографії, яка за допомогою рентгенівських променів дозволяє створювати об'ємні зображення прихованого вмісту. Таким чином вдалося визначити взаємозв'язок окремих компонентів та їх функціональну належність. 30 травня2006 було оголошено, що завдяки новій рентгенівській методиці вдалося прочитати майже 95% написів, що містяться в механізмі (близько 2 000 грецьких символів). Водночас підтверджено дані про те, що механізм міг обчислювати конфігурації руху Марса, Юпітера, Сатурна[9].
Примітки
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
