Антипов Анатолій Олександрович

Анатолій Антипов
Особові дані
Народження	22 січня 1959(1959-01-22)  Павловський Посад, СРСР
Смерть	29 листопада 2020(2020-11-29) (61 рік)
Зріст	176 см
Позиція	центральний нападник
Юнацькі клуби
	«Кристал» (Електросталь)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1977–1981 «Динамо» (Рига) 160 (35) 1981–1990 «Динамо» (Москва) 365 (128) 1990–1992 «Фельдкірх» 79 (53) 1992–1994 «Ратінген» 101 (30) 1994–1999 «Вільгельмсгафен» 232 (144)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1980–1990 СРСР 10 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2007–2008 «Динамо» (Москва) 2010–2011 «Динамо» (Твер) 2013–2017 «Динамо» (Балашиха)
Звання, нагороди
Звання
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Анатолій Олександрович Антипов (22 січня 1959, Павловський Посад, Московська область, СРСР — 29 листопада 2020) — радянський хокеїст, нападник. Переможець молодіжного чемпіонату світу. Майстер спорту СРСР міжнародного класу.

Хокеєм почав займатися в рідному Павловському Посаді. В місті була своя команда майстрів, яка називалася «Текстильник» і виступала у класі «Б» і першості Московської області. На молодіжному чемпіонаті СРСР грав за «Кристал» з сусідньої Електросталі. На цьому турнірі його помітив Віктор Тихонов і запросив до ризького «Динамо». Спочатку молодий гравець виступав за друголіговий «Латвіяс Берзс» і молодіжний склад «Динамо». У цьому статусі перебував недовго, ветеран Олександр Клиншов поступив до вищої школи тренерів, і з'явилася вакансія в основному складі. Під керівництвом наступника Тихонова Евальда Грабовського^[pl] відіграв у чемпіонаті 1977/1978 32 матчі з 36-ти, відзначився трьома голами та результативною передачею. Всього за латвійську команду виступав чотири сезони, в останньому — його партнерами були Гельмут Балдеріс і Анатолій Ємельяненко.

1979 року став чемпіоном світу серед молодіжних команд. На турнірі грав в одній ланці з «армійцем» Володимиром Крутовим і «торпедівцем» В'ячеславом Р'яновим^[ru]. У складі національної команди дебютував 16 грудня наступного року. У рамках міжнародного турніру на призи газети «Известия» була здобута перемога над фінами (10:0). На турнірі зіграв ще два матчі проти команди Чехословаччини, у фіналі з його передачі Олександр Мальцев закинув переможну шайбу у ворота Карела Ланга^[en]. У грудні-січні збірна Радянського Союзу перебувала у Нідерландах, де провела серію матчів. Анатолій Антипов брав участь у чотирьох офіційних іграх проти збірної Нідерландів, відзначився двома закинутими шайбами^[1].

У сезоні 1980/1981 перейшов до московського «Динамо». У його складі ставав неодноразовим призером чемпіонатів, грав у фіналах Кубка СРСР і Кубка ліги. Восени 1982 року викликався до другої збірної на міжнародний турнір газети «Ленінградська правда», де його команда стала чемпіоном. 1983 року «динамівці» здобули перемогу у найстарішому міжнародному турнірі — Кубку Шпенглера. В сезоні 1989/1990 команда Антипова потіснила з першого місця «армійців», які перемогли у 13 турнірах поспіль. 1990 року вирішив продовжити кар'єру за кордоном, всього в чемпіонатах СРСР провів 525 матчів і закинув 163 шайби.

У 80-х роках збірна здебільшого комплектувалася з двох ланок ЦСКА, по одній — московських «Динамо», «Спартака» і горківського «Торпедо». Тому вдруге до національної збірної отримав виклик через дев'ять років. У цей час команда готувалася до чемпіонату світу 1990 року, у трійці з Юрієм Леоновим і Олегом Знарком грав проти команд Фінляндії і Швеції.

У 90-х захищав кольори австрійського «Фельдкірха», німецьких «Ратінгена» і «Вільгельмсгафена» (друга-третя бундесліга).

Тренерську діяльність розпочав у московському «Динамо», у грудні 2006 року очолював клуб. Далі працював з командами Молодіжної хокейної ліги або Вищої хокейної ліги.

• Чемпіон світу серед молоді (1): 1979
• Чемпіон СРСР (1): 1990
• Другий призер (3): 1985, 1986, 1987
• Третій призер (3): 1982, 1983, 1988
• Фіналіст Кубка СРСР (1): 1988
• Фіналіст Кубка ліги (1): 1989

Статистика виступів у лігових матчах:

У молодіжній збірній:

Рік	Команда	Турнір	Місце	І	Г	П	О	ШХ
1979	СРСР (молодіжна)	МЧС		6	0	5	5	2

Статистика виступів у збірній:

№	Дата	Місце	Турнір	Суперник	Рахунок	Голи
1	16.12.1980	Москва	Приз «Известий»	Фінляндія	10:0	Білялетдінов, С. Макаров (2), Дроздецький, В. Голиков (2), Мальцев, Шалімов (2), Шепелєв
2	18.12.1980	Москва	Приз «Известий»	Чехословаччина	4:5	Касатонов, Первухін, Крутов, Шалімов — Новий, Мартінець, Кокрмент[cs], Свозіл, Глінка
3	21.12.1980	Москва	Приз «Известий»	Чехословаччина	6:2	Фетісов, Жлуктов (2), Мальцев, Шалімов, Шепелєв — Руснак, Мартінець
4	27.12.1980	Гронінген		Нідерланди	11:0	М. Макаров[en], Крутов, Жлуктов, Мальцев, Балдеріс (2), Варнаков (2), Капустін (2), Шалімов
5	28.12.1980	Розендал		Нідерланди	10:2	Крутов, Дроздецький, С. Макаров (2), В. Голиков, Петров (2), Капустін (3) — Саріс, Коллард
6	30.12.1980	Гаага		Нідерланди	7:0	М. Макаров, С. Макаров, Дроздецький (2), Балдеріс, В. Голиков, Антипов
7	01.01.1981	Енсхеде		Нідерланди	8:0	Первухін, Дроздецький, С. Макаров, Варнаков, Шалімов, Шепелєв (2), Антипов
8	30.03.1990	Оулу		Фінляндія	9:6	Малахов, Кравчук, Татаринов, Бякін, Хомутов, Биков (2), Федоров, Давидов — Куусісто, Вуорі (2), Сумманен, Арбеліус, Хелмінен
9	03.04.1990	Лулео		Швеція	2:3	Татаринов, Буре — Бураковський, Гусс[de], Андерссон

Проти професіоналів з Національної хокейної ліги:

• Антипов Анатолій Олександрович на сайті EliteProspects.com (англ.)
• Анатолій Антипов (англійська) . Chidlovski.net. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 5 січня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Анатолій Олександрович Антипов (російська) . Dynamo-History.ru. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 5 січня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Антипов Анатолій Олександрович (російська) . Российский хоккей. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 5 січня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Анатолий Антипов: «Однажды Зинэтула Билялетдинов попал мне шайбой в голову и я выбыл на месяц» (російська) . Спортивная электронная газета. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 5 січня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)