Антоніо Діас дос Сантос

	Тоніньйо
Особисті дані
Повне ім'я	Антоніо Діас дос Сантос
Народження	7 червня 1948
	Вера-Крус[d], Баїя, Бразилія
Смерть	8 грудня 1999 (51 рік)
	Салвадор, Бразилія
Зріст	180 см
Вага	75 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	правий захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Антоніо Діас дос Сантос (порт. Antônio Dias dos Santos), більш відомий як Тоніньйо Баяно (порт.-браз. Toninho Baiano, 7 червня 1948, Вера-Крус — 8 грудня 1999, Салвадор) — бразильський футболіст, що грав на позиції правого захисника^[1].

Виступав, зокрема, за клуби «Флуміненсе» та «Фламенго», а також національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

Тоніньйо почав свою кар'єру як лівий півзахисник в клубі «Сан-Крістован» з Салвадора, але потім через травму правого захисника, був переведений на його місце, де і виступав до кінця своєї кар'єри^[2]. У 1967 році він перейшов до «Галісії», за яку виступав з 1967 по 1969 рік.

У 1970 році Тоніньо перейшов у «Флуміненсе» за 100 тис. крузейро^[3]. З «Флу» він тричі вигравав чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро і один раз в 1970 році Кубок Роберто Гомеса Педрози, тодішній аналог чемпіонату Бразилії^[4]. У 1975 році Тоніньйо був змушений покинути «Флуміненсе», через конфлікт з головним тренером команди, Діді^[2]^[3].

У 1976 році Тоніньйо став частиною грандіозного обміну між клубами «Фламенго» і «Флуміненсе», в результаті якого були обміняні по 3 гравці з кожного клубу^[5]. Спочатку вболівальники клубу агресивно були налаштовані з приводу обміну, тим більше, що пішов з команди їх ідол — аргентинець Нарсісо Довал^[en]^[2]. Однак Тоніньйо швидко завоював любов фанатів клубу^[2]. За «Менго» він провів 4,5 сезони, вигравши 3 чемпіонати Ріо і один чемпіонат Бразилії.

У 1981 році Тоніньйо перейшов в аравійський клуб «Аль-Аглі» (Джидда) і провів там 1 сезон, вигравши національний чемпіонат і кубок. Причиною відходу з «Аль-Аглі» став епізод, коли команда уклала договір про перехід Тоніньйо в інший аравійський клуб без відома самого гравця^[1]. Повернувшись до Бразилії, Тоніньйо виступав за клуб «Бангу», але «Аль-Аглі», що володіла правами на трансфер футболіста, зажадала у «Бангу» 1 млн доларів, які бразильський клуб не міг сплатити. В результаті Тоніньйо був змушений або повернутися в «Аль-Аглі», або завершити кар'єру, що він і зробив^[1].

Після завершення кар'єри гравця, Тоніньйо займався бізнесом з продажу будівельних матеріалів.

Виступи за збірну

28 квітня 1976 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в грі проти Уругваю (2:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Тоніньйо провів всі ігри, за винятком вирішального матчу за 3-тє місце^[6]. Наступного року він зіграв і на Кубку Америки 1979 року у різних країнах, на якому команда також здобула бронзові нагороди.

Помер 8 грудня 1999 року на 52-му році життя у місті Салвадор.

Титули і досягнення

Чемпіон Бразилії (2):

«Флуміненсе»: 1970

«Фламенго»: 1980

Переможець Ліги Каріока (6):

«Флуміненсе»: 1971, 1973, 1975

«Фламенго»: 1978, 1979, 1979 (спеціальний)

Бронзовий призер чемпіонату світу: 1978

Примітки

↑ ^а ^б ^в «Um lateral de fôlego», Washington de Souza Filho, Placar número 707, 9/12/1983, Editora Abril, pág. 30
↑ ^а ^б ^в ^г «Um gol no bloqueio», Aristélio Andrade, Placar número 392, 28/10/1977, Editora Abril, págs. 4-6
↑ ^а ^б «Toninho, titular do esquema, que se cuide com o Zé Maria». São Paulo: Empresa Folha da Manhã S.A. Folha de S. Paulo (17 865). 36 páginas 2 de março de 1978
↑ Fausto Neto (21 de setembro de 1973). «'Eu era um deslumbrado'». São Paulo: Abril. Placar (184). 14 páginas
↑ «Troca-troca carioca», Placar número 1101, março de 1995, Editora Abril, pág. 20
↑ Ivan Soter, André Fontenelle, Mário Levi Schwartz, Dennis Woods e Valmir Storti, Todos os Jogos do Brasil, Editora Abril, 2006, pág. 324