Багатоцільовий модуль матеріально-технічного постачання (ММС) (англ.Multi-Purpose Logistics Module — MPLM) — три герметичні модулі, що перевозяться по одному, у вантажному відсіку шатлів. Призначені для транспортування вантажів на орбіту, до Міжнародної космічної станції, і назад, із відпрацьованими матеріалами, на Землю.
Модулі побудувало та надало НАСАІталійське космічне агентство (ІКА). Входять до американського сегменту МКС і є власністю США. Кожен із трьох вантажних модулів має власну назву, яку обрала італійська сторона, на честь відомих та талановитих італійців епохи Відродження: «Леонардо», «Рафаель» та «Донателло»[1]. Офіційно оголошено, що модулі названо на честь великих італійських діячів Епохи Відродження. Але, оскільки назви модулів збігаються з іменами трьох із чотирьох черепашок-ніндзя, то NASA MPLM Group розробила відповідну емблему програми модулів — черепашка-ніндзя в космічному скафандрі. Оскільки авторські права на зображення черепашок належать студії Mirage Studios, НАСА, в обмін на право використовувати логотип, довелося передати авторські права на логотип студії.
Кожен модуль ММС складається з герметичного корпуса у формі рівностороннього циліндра, зовні якого розміщено елементи мікрометеоритного захисту, системи стикування та терморегулювання. У модулі підтримується нормальний атмосферний тиск. Він може доставити на орбіту до 10 тонн вантажу. Розрахований на 25 польотів упродовж 10 років. Герметичний корпус модуля виготовлено з алюмінію, він має такі основні характеристики:[2]
Характеристики трьох модулів ідентичні, з одним винятком: модуль «Донателло» відрізняється від двох своїх побратимів тим, що здатний містити обладнання, яке потребує електроживлення. Від старту із Землі до стикування з МКС у ньому безперервно подається електрика до необхідного обладнання. Модуль «Донателло» в космос не літав; згідно з планами НАСА, він мав вирушити в космос навесні 2009 року, у складі експедиції Атлантіс STS-128. Однак, у політ вирушив модуль «Леонардо», і в складі експедиції Діскавері STS-128 .
Після прильоту модуль вилучають із шатла і стикують із модулем «Юніті». Після цього ММС тимчасово стає частиною станції і може використовуватися як населений відсік для двох осіб. Після перенесення привезеного обладнання та вантажів та завантаження відходів зі станції контейнер знову переносять у вантажний відсік шатла та відправляють на Землю.
Логотип програми
Оскільки назви модулів збігаються з іменами трьох із чотирьох персонажів черепашок-ніндзя, то NASA MPLM Group розробила відповідну емблему програми модулів — черепашка-ніндзя в космічному скафандрі. Судячи з червоної пов'язки, це Рафаель. Оскільки авторські права на зображення черепашок належать студії Mirage Studios, НАСА, в обмін на право використовувати логотип, довелося передати авторські права на логотип студії[3].
З ІКА у грудні 1991 року підписано контракт на постачання трьох модулів, які отримали назву «Малий герметичний модуль постачання» (англ.Mini Pressurized Logistics Module - MPLM). Згідно з цим контрактом, ІКА, в обмін на будівництво MPLM, отримував від НАСА доступ до відсотка розподілу ресурсів і робочого часу на МКС для проведення наукових досліджень. 1993 року, після перегляду планів будівництва МКС, довжину модулів подвоєно, а назву змінено з «малий герметичний» на «багатоцільовий», при цьому абревіатура залишилася колишньою (англ.Multi-Purpose Logistics Module - MPLM).
Один із багатоцільових модулів постачання — «Леонардо» — модифіковано, його використовують як довготривалий герметичний багатофункціональний модуль (англ.Permanent Logistics Module, Pressurized Multipurpose Module). Запуск відбувся в лютому 2011 року на STS-133.
